13 грудня 2021 року виповнюється 100 років від дня народження о. Ярослава Свищука – доброго пастиря, людини чутливого серця і душі.
Він – священник-місіонер у двадцяти трьох країнах світу, засновник місійного Згромадження святого Апостола Андрія Первозванного та монастиря сестер-вінкентіянок у Дорі (Яремче), іконописець, скульптор, педагог, редактор часопису «Нова Зоря» в Чікаго (1965-1983 рр.), меценат, великий патріот України.
Його дорога до священства була довгою, непростою й тернистою. Почався життєвий шлях у благословенному краї, серці Гуцульщини – селі Зелена на Надвірнянщині, продовжився – у воєнному Львові, проліг через Австрію й табір переміщених осіб у Німеччині, а через еміграцію – до Америки.
У всіх злиднях та терпіннях ясною зорею преподобному о. Ярославові світила віра таких світочів Христової Церкви, як священномученик Йосафат Кунцевич, Митрополит Андрей Шептицький, Патріарх Йосиф Сліпий, блаженний Миколай Чарнецький. У житейських випробуваннях пастиря зігрівала любов його родичів – людей віруючих, патріотів УГКЦ та свого поневоленого збідованого народу.
Отець Ярослав постійно молився, любив вервицю, відчував Божу любов та оборону, заступництво Пречистої Діви Марії та усіх Небесних Сил. Саме тому в 1972 році заснував у Назареті місійну станицю юнаків Ісуса, приєднався до боротьби з голодом в Індії, прилучав до віри земляків-емігрантів в Аргентині й Бразилії, проповідував перед мікрофоном Ватиканського радіо, готував рукописи духовних книг.
Отець Ярослав є автором монументу Митрополитові Андрею Шептицькому, що встановлена біля Катедрального собору св. Миколая в Чікаго. Він оплатив роботу скульптора, який створив погруддя відомих церковних діячів: Папи Римського Івана ХХІІІ, Папи Павла VІ, Теодора Ромжі, Павла Гойдича та інших. Двадцять шість скульптур перевезені в рідну Дору.
Через 50 років мандрів по світу, у 1993 році переїхав на Батьківщину і почав голосити Слово Боже в Західній та Східній Україні. Тоді чимало людей просили його, щоб він видав ці проповіді для ширшого загалу. Так у 2002 році з’явилась його книга «Ідіть і навчайте всі народи». В цьому ж році побачило світ і інше видання – «В дусі великого Митрополита». Це книга про Андрея Шептицького, з яким він був особисто знайомий, як семінарист, що слухав зворушливе слово пастиря у Святоюрських палатах.
Упродовж п’яти років (1993-1998 рр.) отець Ярослав викладав чотири предмети в Івано-Франківському Теологічно-Катехитичному Духовному Інституті.
Унікальний музей ім. Митрополита Андрея Шептицького з місійними експонатами зі Святої Землі, Індії, Італії, Франції, Греції, Португалії та багатьох інших країн, ікони й картини отець Ярослав перевіз у Дору, як дар для України. Він дивував мешканців Гуцульщини своїми творчими задумами та практичною діяльністю: збудував за власні та зібрані в діаспорі кошти Місійно-Катехитичний центр, монастир Згромадження св. Андрея з церквою св. Ап. Петра і Павла, Хресну Дорогу зі скульптурами мучеників та ґротом (печерою) Матері Божої Фатімської.
16 червня 2005 року, на 84-у році життя і 54-у році священства, в Україні перестало битися зболене серце великого християнина і благодійника. Отець Ярослав Свищук знайшов вічний спокій на своїй рідній Гуцульщині, як і просив у Господа. Він любив Україну, свій народ, свої Карпати і щороку, як лелека, повертався до рідного дому, щоб творити добрі діла. Його колискою були Карпати, а духом любові став увесь світ.
Юлія БОЄЧКО.
