Єднались з усім католицьким світом у святкуванні Різдва Христового понад тисячу прочан, які 24 грудня прибули в монастир отців Василіян с. Підгірці Золочівського району на Львівщині. Старовинний храм не вміщав усіх бажаючих, чимало молільників молились біля монастиря, на вулиці, біля статуї Богородиці.
Отці Василіяни Юліан та Порфирій вітали паломників із Тернопільщини, Львівщини (Броди, Золочів, Новояворівськ, Радехів, Червоноград, Самбірщина, Львів), Прикарпаття (Івано-Франківськ, Калущина, Брошнів, Татарів, Микуличин, Ямна, Яремче, Дора).
Розпочались молитовні чування о 22.00 Різдвяним Молебнем. Опісля були Адорації – роздуми зі Святого Письма, в яких ішлося про очікування дива – народження Божого Сина, маленького Ісусика. Усі богослужіння прикрашали своїм чудовим співом хористи із с. Брошнів з Івано-Франківщини під керівництвом п. Лілії. Вони виконували мелодійні Меджугорські пісні на трьох мовах: італійській, хорватській та українській. Під такий спів душа умиротворюється, знаходить спокій, лине в Небо.
Далі настав найглибший момент єднання людини з Богом – Божественна Літургія. Перед нею прочан сповідали шестеро священників.
Урочистості додала шопка з фігурками Йосифа та Марії, Дитятка Ісуса, трьох царів та пастушків. А п’ятнадцятиметрова лісова красуня, що сяяла гірляндами, побила рекорд, оскільки такої високої ялинки тут ще не було. Рекорд встановила і сама святиня Благовіщення Пресвятої Богородиці, адже такої величезної кількості прочан в ніч єднання зі всім світом у святкуванні Різдва Христового вона не бачила. Кожен прочанин став частинкою цього рекорду. Три різдвяні зірки, виготовлені майстрами з Червонограда (с. Соснівка), додавали величності дійству. Кожен раз як звучала різдвяна пісня, вселяла в серцях прочан надію.
Свою проповідь ігумен монастиря отець Юліан розпочав із слів: «Христос Рождається!». Він подякував кожному за молитовне єднання, за злучення з Апостольським престолом, з Папою Франциском, з усім католицьким світом у зустрічі з Новонародженим Христом. Дякував отець і за те, що, незважаючи на складні погодні умови, люди не залишились вдома, а вирушили в далеку дорогу, у с. Підгірці. В дорозі терпіли труднощі, мали хвилювання, але з молитвою на устах усе подолали.
Сестра Тереза зі Згромадження Дочок Матері Божої Неустанної Помочі підготувала дітей з м. Новояворівська, які показали сценку про незвичайне Дитятко – новонародженого Сина Божого. Люди раділи, Христа вітали, а вся церква колядувала:
«Всі зберімось разом, заспіваймо пісню,
Про Різдво Христове світу голосім.
Бо прийшло сьогодні нам на світ спасіння –
Син від Діви народився, ім’я Йому Еммануїл…».
Під звуки трембіти, бубна, баяна та сопілки виходили прочани з храму на церковне подвір’я, щоб там вітати Боже Дитя колядками: «Нова радість стала», «Бог Предвічний», «Небо і земля», «Во Вифлеємі» та багатьма іншими, на які така багата українська земля.
Трембітар Іван Німчук привіз трембіту аж із м. Яремче. Її звучання поміж колядками вселяло велику надію. Сопілкар Василь Вірста, також з Яремче, вигравав на сопілці різдвяні мелодії. Музиканти із Дрогобича грали так палко, що надворі ставало тепліше. Близько шістдесяти паломників з Карпат одягли в цей день розшиті бісером сардаки, шалінові квітчасті хустки, вишиті сорочки, чоловіки на головах мали кресані з пір’ям. Якби було тепліше, то одягли б ще й постоли. Гуцули звеселили колядками увесь люд, які частувалися пампушками, кутею та гарячим чаєм.
Догорала різдвяна ватра… Її полум’я вітер ніс на людей і розмальовував на їхніх обличчях посмішки. Небо палало зорями, а на землі лунала коляда:
«Христос родився, Бог воплотився,
Ангели співають, Царя вітають,
Поклін віддають, пастирі грають,
Чудо-чудо повідають!».
Юлія БОЄЧКО,
прочанка до Підгорецького монастиря.
