Голодомор 1932-1933 років, спричинений Сталіним, убив мільйони українців… Усе це жахіття відбувалося в той час, коли в Європі знаходився хтось такий, хто робив вигляд, що нічого не знає, і купував пшеницю в Радянському Союзі за «дві копійки»… Про такі факти свідчать сучасні італійські дослідники щодо тодішнього диктатора Муссоліні… Та, мабуть, не він один… Адже ще по сьогодні не розкладено усіх крапок над «і» у цій жахливій трагедії…
На превеликий жаль, історія повторюється. Уже більше місяця відбувається новий геноцид українського народу… І хоч цього разу все по-іншому, колективний Захід нарешті прозрів і неабияк підтримав Україну після 8-річної війни «ерефії» в Україні. Та у Європі ще й досі є хтось, хто скаржиться на ціни на нафту, є ще хтось, хто хоче продовжувати торгівлю з військовими злочинцями заради комерційних інтересів… Є ще хтось, хто веде політику «придобрення» страшного звіра, який пролив уже ріки крові не в одній країні… Та проблема в тому, що усе це відбувається з боку тих, які зовсім не заперечують, зокрема після подій у Бучі, ознак справжнього геноциду. Це ті, котрі, щоб заспокоїти власну совість, й надалі прикриваються непотрібними «стурбованостями»… І усе це насправді свідчить про неповне визнання правдивих фактів… А останнє насправді є ще гірше, ніж заперечення… Чому?
Читаючи щоденно ряд іноземної преси, мене вкрай дивує, що досі є багато таких видань, які повністю підтримали в своїх публікаціях Україну, але водночас на рівних вони публікують і «іншу точку зору»… Таким чином багато хто поряд з жахливими світлинами з Бучі опублікував і кроваву казочку московії про інсценізацію фактів… Я розумію, вони намагаються відповідати еталонам об’єктивних ЗМІ. Але чи очевидна брехня і пропаганда воєнних злочинців має взагалі право на переозвучення? Хтось скаже, що це для підкреслення цинічності агресора. А я відразу заперечу, бо під такими публікаціями частенько знаходжу негативні коментарі на адресу України, мовляв, і вони вже не такі там святі, і на війні усі без винятку брешуть, в тому числі й Українці… Особливо така позиція найбільше зачіпає малодосвідчені іноземні уми, які ще досі не здатні показати на мапі місцезнаходження України, але в той же час вони ладні дуже впевнено вести дебати на геополітичні теми. Ці «експерти» нерідко в коментарях запитують: а чому ви відкололися від росії, ви ж один народ… Вони ще досі не зрозуміли, що радянський союз – це була репресивна машина, в яку насильно загнали не лише Україну, а ще й десяток інших республік… І сьогодні усі вони є суверенними державами. Ні, вони й досі через недосвідченість вірять, що Україна була частиною росії і під час Майдану вирішила відколотися, а звідтіля й корені війни. А ще вони впевнені, що все це було спецоперацією НАТО, прислужниками якого ми є… Звичайно, таких «експертів» не так уже й багато. І приємно, що з ними воює ще один тиловий фронт – це уся наша діаспора, трудові мігранти, студенти закордонних вишів, кожен Українець, який володіє будь-якою іноземною мовою. Ця армія, попри численні кремлівські «ботоферми», і на цьому фронті дає неабияку відсіч, ба більше, веде наступальні дії. І за це велика подяка кожному Українцю. Нас не перемогти!
Насправді ж у цій війні першою жертвою стала саме правда. Адже саме завдяки щедро сіяній неправді, агресорові кожного разу сходили з рук масові вбивства… Тому сьогодні не лише слова Христа, але й голоси усіх закатованих у Бучі, в Маріуполі та в багатьох інших містах мирних жителів України, голос кілька днів ґвалтованої російськими орками на очах у свого 6-річного сина жінки, яка померла від завданих ран, волають до всього світу: «Спізнаєте правду, і правда визволить вас» (Ів. 8, 32). Просвічені правдою, люди не можуть залишатися байдужими, вони стають борцями за мир, а не підле «придобрення» злочинців…
Ще у 2017 році схожим роздумам Папа Франциск присвятив своє послання на 52-й Всесвітній день суспільної комунікації: «Правда визволить вас» (Ів. 8, 32). Неправдиві новини й журналістика миру».
У цій жахливій війні кожен, хто має доступ до соціальних мереж, хто володіє будь-якою іноземною мовою, покликаний стати журналістом миру, поборювати кроваву пропаганду агресора в іноземних мережах. І всім величезна подяка та повага, хто це вже так активно робить. Для підбадьорення Вашої місії наведу уривок Послання Папи, щоб під його натхненням ми й надалі боролися за правду та зближували настання довготривалого миру.
«Найкраща протиотрута від неправди – це не стратегії, а люди: люди, вільні від жадоби, які готові вислухати й завдяки зусиллям щирого діалогу дозволяють виникнути правді; люди, приваблені добром, які використовують мову з усією відповідальністю. А якщо шлях подолання дезінформації полягає у відповідальності, то це особливо стосується того, хто за посадою зобов’язаний бути відповідальним за інформування – тобто журналіста, захисника вістей. Його праця в сучасному світі – не тільки ремесло, а справжня місія. Він має завдання: у шалі новин і вирі сенсацій пам’ятати, що в центрі інформаційної роботи стоїть не швидкість репортажів і не вплив на аудиторію, а особа. Інформування – це формація, і воно стосується життя людей. Саме тому коректність джерел і захист комунікації – це справжні засоби розвитку добра, які породжують довіру й відкривають шлях єдності та миру.
Тому я хочу звернутись із закликом сприяти журналістиці миру – але маю тут на увазі не журналістику «самозаспокоєння», яка заперечує серйозні проблеми й має сентиментальний тон. Навпаки, я кажу про журналістику без лукавства, ворожу до фальші, до ефектних лозунгів і пихатих декларацій. Журналістика, яку творять люди для людей, яка розуміє себе як служіння всім, особливо тим (а їх у світі більшість), хто не має голосу; журналістика, що не зосереджується на гарячих новинах, а досліджує справжні причини конфліктів, щоб осягати їхнє коріння та допомагати долати їх, започатковуючи доброчесні процеси; журналістика, присвячена пошукам розв’язань альтернативних щодо ескалації галасу й вербального насилля.
Тому, натхнені францисканською молитвою, звернімося до Того, Хто є втіленням Правди:
Господи, зроби нас знаряддям Твого миру, навчи нас розпізнавати зло, присутнє в комунікації, яка не творить спільноти. Даруй нам здатність усунути отруту з наших суджень. Допоможи говорити про інших як про братів і сестер.
Ти вірний і гідний довіри; дай, щоб наші слова були зернами добра для світу: де галас, дай вислухати; де збентеження, дай надихнути гармонію; де невизначеність, дай внести ясність; де відкинення, дай запропонувати спільність; де сенсаційність, дай застосувати поміркованість; де поверховість, дай поставити правдиві запитання; де упередженість, дай викликати довіру; де агресія, дай принести повагу; де брехня, дай принести правду. Амінь» (уривок з послання на 52-й Всесвітній день суспільної комунікації).
Увесь світ, без винятку, має розпізнати, що «руській мір» – це зґвалтування, насильство, вбивство та мізерне мародерство. Це не фільм жахів, це реальність, створена кремлем, яку слід негайно усім світом побороти та встановити довготривалий Мир!
о. Іван СТЕФУРАК,
головний редактор.
