З перших днів війни дружню руку допомоги Україні надала Польща. Різними були стосунки між нашими країнами, але війна змінила все. І світ почав називати ці держави сестрами. В більшості населених пунктів Польщі є центри допомоги українцям. У кожному костелі сусідньої держави збирають кошти для української армії та переселенців.
Про таку допомогу хочу розповісти на прикладі одного маленького містечка, де мешкає трохи більше, ніж три тисячі осіб. Це місто Мірославєц, що знаходиться у Західно-Поморському воєводстві, за 150 кілометрів від Балтійського моря.
Міський голова Петро Павлік розповідає, що перші переселенці прибули до міста вже 1 березня. На сьогодні тут замешкало 70 українців, з них 17 дітей відвідують місцеву школу, а троє – дитячий садок. Для дітей, як і для дорослих, створені хороші умови. Тут активно діє будинок культури, де є різноманітні гуртки. На одних вивчають польську мову, в інших – створюють різні речі своїми руками. Зокрема, виготовляють пальмові гілки для Вербної неділі, прикрашають писанки та великодні кошики. Загалом у Польщі тимчасово оселилось понад два з половиною мільйони осіб.
З першого дня у Мірославці діє пункт допомоги, куди місцеві жителі приносять одяг, взуття, речі побуту, засоби гігієни, продукти харчування. Також допомагає продуктами товариство приятелів дітей. Багато містян є волонтерами, які почергово проводять час у центрі допомоги і є для українців хорошими психологами. Директорка місцевої бібліотеки Христина Обара закупила книги українською мовою та клавіатуру до комп’ютера, щоб українці могли працювати. Держава фінансово допомагає родинам, які прийняли в свої помешкання українських жінок та дітей. У Мірославці таких 15 родин. У місті є великий завод та лісництво, де уже працюють переселенці.
Також мер міста пан Петро Павлік двічі возив автомобілем до українського кордону необхідні речі для ЗСУ. Він розповів, що вся Польща задіяна в цій допомозі.
Коротко про історію міста Мірославєц
Містечко було німецьким. Коли у 1303 році його заснували, то колишня назва в перекладі означала «спокійна земля» або «вільний край». Нову назву дали поляки після Другої світової війни, в яку заклали два слова «мир» і «слава». Звідси у 1939 році виїхали євреї, а після 1945 року – німці. Місцеві мешканці – доброзичливі та спокійні, легко вживаються з усіма.
У 1947 році сюди приїхали перші українці, яких виселили внаслідок операції «Вісла» з півдня Польщі (Закерзоння). А перед тим, у 1945 році, сюди виселили поляків з України. Зокрема, в Мірославці та сусідніх селах Нове Ласкі та Вежхово компактно мешкали жителі Обертина з Прикарпаття. На сьогодні в живих залишився лише один обертинець – Ян Мазуркевич, якому вже за 80. Всі інші тут знайшли вічний спочинок. Проте тут і далі проживають їхні нащадки.
Місто має специфічний клімат. Тут дуже мало плодових дерев, зате багато ялин. Ще у травні бувають заморозки, тому плодові дерева погано приживаються. Навколо міста є вісім великих озер і соснові ліси. В лісі водяться зубри, багато оленів, диких кіз, зайців, рисі. Полювання тут заборонене, тому ці тварини почуваються вільно в дикій природі.
Коли не спиться довгими ночами
Усі переселенці, які приїхали з України саме в це містечко, а це мешканці Харкова, Чернігова, Запоріжжя, Миколаєва, Дніпра, Львова та Івано-Франківська, дуже сумують за своїми родинами, близькими та друзями. Старшокласник Роман приїхав з бабусею. Батько і старший брат залишились на Чернігівщині. Захищаючи своє село, тато хлопчика потрапив у полон, де над ним знущались російські загарбники. Чудом йому вдалося врятуватись. Хтось досі лякається гучних звуків, у когось трусяться коліна, коли згадує, як сидів у холодному підвалі. У кожного з приїжджих – своя історія…
Проте українці з нетерпінням чекають дня, щоб повернутись до своїх домівок, привезти дітей, які так скучили за ровесниками. Щоранку та щовечора моляться за те, щоб завершилась ця несправедлива, цинічна, жорстока війна, яка наробила так багато лиха, щоб в Україні нарешті запанував мир.
Юлія БОЄЧКО.
