У 1947 році внаслідок операції «Вісла» чимало українців опинилось на західних та північних землях Польщі.
Так було з дідусями та бабусями о. Павла Почекайла, греко-католицького священника, який зараз служить у містах Піла та Валч у Західно-Поморському воєводстві. Вони походили з Любачівщини та Підкарпаття (в горах Бескидах) і мали українські прізвища: Ванкевич, Чабан, Ковальчик та Почекайло. Вже тут, на півночі Польщі, народились батьки священника та він сам. Одружений з українкою, народженою в Польщі, разом виховують двох дітей. Після закінчення Католицького Любельського університету Івана Павла ІІ, отець Почекайло працював сотрудником у м. Білий Бір та селах М’єндзибуж і Б’єліца. Вони унікальні тим, що на кожній парафії є власні українські церкви, а не орендовані костели. До того ж у м. Білий Бір є Санктуарій. Це місце особливої Божої благодаті, де відбувались незвичні зцілення або інші чуда.
Отець Павло чув українську мову від народження в родині, а також вивчав у школі. У польських містах Білий Бір, Гурово-Ілавецьке, Лєгніца та Перемишль є українські школи. Від першого класу діти вивчають українську мову, а з четвертого – історію та географію України, інші предмети –польською мовою. Після закінчення початкової школи та ліцею діти отримують двомовне свідоцтво: на українській та польській мовах. На українських парафіях також діють пункти навчання української мови.
На даний момент о. Павло Почекайло служить у м. Валч та Піла, проводить уроки катехизації в польській школі. Польська держава оплачує уроки української мови та катехизації вчителям, які тут викладають. Українські діти в Польщі мають право вивчати рідну мову та релігію свого віросповідання (греко-католицьку, православну та інші). У польській школі м. Валч на даний момент є шестеро, а в м. Піла – двоє українських дітей, які мають українське коріння.
Після збройної агресії росії проти України за останніх півтора місяці сюди приїхало дуже багато дітей. Скажімо, в м. Піла зараз проживає більше 1200 українців. Священник розповідає, що діти із заходу України мали уроки християнської етики, сповідались і мали урочисте святе Причастя у своїх парафіях. А деяким дітям з Київщини, Луганщини та Запоріжжя священник показував, як потрібно складати пальці, щоб зробити на собі знак хреста. Також отець розповів, що останніми роками в Польщі з’явились так звані євросироти. Це коли батько працює в якомусь великому місті, дитина навчається в меншому місті або селі, а мати з молодшими дітьми проживає в Україні. Ці діти живуть у гуртожитках при школі, їх виховують вихователі, вчителі, намагаючись створити домашній клімат. У м. Валч українську церкву щонеділі відвідують 60-70 українців, на освячення вербових гілочок було близько ста. У Страсний тиждень Богослужіння є щодня.
Валчська церква Воздвиження Чесного Хреста була збудована 1923-1924 року як протестантська лікарняна каплиця, яка також служила будинком трауру. У стіну церкви вмурований барельєф, на якому Ісус втішає молоду жінку з дитиною – вдову солдата. Це пам’ять про загиблих після І світової війни.
Освячення пасок в українських храмах Польщі традиційно відбувається у велику суботу зранку. Але якщо хтось з українців не знатиме і прийде з прикрашеним великоднім кошиком у неділю на Богослужіння, то його також буде освячено.
Христос Воскрес! Воскресне Україна!
Юлія БОЄЧКО.
