Сьогодні, 22 квітня, в нашій Церкві – Страсна п’ятниця. Саме в цей день Христос добровільно віддав Себе на хресну смерть заради людей. На богослужіннях згадується несправедливе засудження, страждання, розп’яття та покладення до гробу тіла Господа нашого Ісуса Христа.
Сьогодні, у Страсну П’ятницю, в Архікатедральному соборі Воскресіння Христового Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин очолив ранкові богослужіння – Великі (Царські) Часи та Вечірню з виставленням Плащаниці. Співслужили Архієрею священнослужителі архікатедрального собору та Духовної семінарії.
Подібно як Йосиф Ариматейський зняв з хреста та поховав тіло Ісуса, обгорнувши його полотном, так і ми сьогодні виставляємо Плащаницю, щоб прийти до неї, поклонитися пречистому тілу Господньому і цілувати його серцем і устами.
Під час обходу Плащаницю почергово несли священнослужителі. Сотні вірян долучилися до цього Богослужіння та з сумом слідували за процесійною ходою навколо храму.
Завершивши Богослужіння, Митрополит Володимир звернувся до молільників, пояснюючи значення сьогоднішньої особливої та єдиної в році молитви.
«Тільки один раз в році не відправляється служба Божа, а служба Плащаниці. В цей день ми приймаємо Причастя святою Плащаницею. А нашим преклонінням ми дотримуємось припису та вклоняємося перед нашим Господом, – продовжив Архієрей, – Ми чекаємо веселого свята Воскресіння Господнього і чекаємо, щоб в наших серцях настало свято волі, миру і перемоги для нашої Батьківщини. В цих святкових днях з особливим трепетом та ревною вірою звертаймо наші молитви до Бога і просімо Божої опіки для нашого народу та нашої країни».
Сьогодні у всіх наших храмах виставляють Плащаницю, щоб вірні могли прийти до неї, поклонитися пречистому тілу Господньому і цілувати його серцем та устами.
В Архікатедральному соборі молитовні богослужіння продовжаться сьогодні об 17:30 Єрусалимською Утреньою.
Запрошуємо єднатися в спільній молитві за допомогою онлайн-трансляцій:
Довідково:ОБРЯД ПОКЛАДЕННЯ ПЛАЩАНИЦІ У наших рукописних уставах до XVI віку нічого не сказано про обряд покладення святої плащаниці, бо вона щойно починала входити у практику. Оскільки свята плащаниця ввійшла до відправ вечірні Великої п’ятниці й утрені Великої суботи не окремим приписом, а звичаєм Церкви, то до сьогодні нема одного обряду покладення плащаниці, бо різні Церкви витворили свої звичаї. Почитання святої плащаниці в XVII-XVIII ст. стає загальною практикою і звичаєм усієї Східної Церкви.Обряд виносу й покладення плащаниці, за Типиком о. Дольницького, відбувався у катедральних церквах Галичини так: на вечірні Великої п’ятниці, під час співу стихири на стиховні “Тебе одіющагося світом яко ризою… “, був обхід довкола церкви з плащаницею, яку несли за чотири кінці священики або старші парафіяни. Після обходу плащаницю клали на окремий до того приготований стіл посередині церкви. При кінці вечірні в часі трикратного співу “Благообразний Йосиф… ” усі на колінах приступали до святої плащаниці й побожно її цілували. Божий гріб був прикрашений квітами й лампадами, а за ним стояв хрест без Розп’яття з обрусом на його перехресті. Отець Дольницький згадує також, що в нас, у Галичині, був звичай при обході з плащаницею нести і Святі Тайни, що їх відтак ставили для почитання або на Божому гробі, або на престолі. Він завважує, що цей звичай узято від латинської Церкви. Звичай виставляти Святі Тайни при плащаниці є цілком несумісний ні з духом Великої п’ятниці, ні з духом Східної Церкви. Свята плащаниця є якраз символом Ісуса Христа в гробі, тому тут немає місця на прилюдне почитання Святих Тайн. Західна Церква у Велику п’ятницю подекуди усуває Святі Тайни з кивота та лишає його відчиненим на знак, що там нема Христа, бо Він у гробі.Типик А. Микити каже, що на Закарпатті при обході з плащаницею сам священик несе її на своїх плечах і тримає її двома руками на голові, а другий її кінець піддержує двоє людей. Обхід буває тільки один раз. На Східній Україні й у Росії у Велику п’ятницю на вечірні при співі “Благообразний Йосиф” тільки виносять святу плащаницю на середину церкви, а сам обхід з плащаницею відбувається при великому славослов’ї на утрені Великої суботи. Під час обходу священик несе святу плащаницю на своїй голові і під нею ще тримає Євангеліє, яке відтак кладуть на плащаницю при Божому гробі. Святу плащаницю, буває, виставляють для почитання аж до воскресної утрені. Перед утренею, після відправи надгробного, плащаницю заносять до святилища і кладуть на престол. Нема окремого припису, де треба ставити святу плащаницю у воскресному часі. Одні церкви тримають її на престолі до Томиної неділі, а відтак поміщають за престолом на стіні над горним сідалищем. В інших церквах плащаниця стоїть на престолі до неділі Мироносиць. У наших церквах плащаниця лежить на престолі аж до віддання празника Пасхи, тобто 40 днів, на знак Христового 40-денного перебування на землі після свого Воскресіння. У нашому народі свята плащаниця користується справді великим почитанням і любов’ю. Загал наших вірних дотримується у Велику п’ятницю повного посту і приступає натще до святої плащаниці, наче до святого причастя. До неї приходять не інакше, як на колінах і то часто аж від вхідних дверей церкви. Коло Божого гробу, зазвичай, стоїть почесна сторожа наших молодіжних і старших організацій, подекуди навіть цілу ніч з Великої п’ятниці на суботу. Поклоніння святій плащаниці і її цілування для наших вірних це справді глибоке духовне переживання і нагода відновити свою віру в Христа й любов до Господа, що з любови до нас умер на хресті.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ
