Художниця та волонтерка Анна Сівакова запрошує дітей на нетрадиційні уроки в артстудію та пропонує свої духовні й патріотичні картини, аби заробити нашим захисникам на тепловізор.
…У затишній івано-франківській студії Mol’bert всюди біло. Яскравими і багатобарвними є лише полотна. Одразу впадає у вічі картина, на якій зображено небо, що майже зливається зі спокійним морем, на поверхні якого є чоловіче й жіноче обличчя. На головах — вінки з рожевих квітів, над обличчями — голуби. Одразу пригадую кілька біблійних сюжетів: про Адама і Єву, всесвітній потоп та Боже Царство, яке настане після Другого пришестя Христа. Поруч з легкою усмішкою спостерігає за мною авторка картини.
Хочу дізнатися про історію створення полотна, але моя увага переключається на іншу роботу, ще яскравішу, синьо-жовту, у барвах національного стягу. На картині – кілька написів UKRAINE. «Це для благодійного аукціону,— пояснює замислено і тихо мисткиня. — Я збираю кошти на тепловізор. Зараз на війні мій двоюрідний брат Володимир та чоловік Олег. Та й загалом усім треба працювати, робити все, що можливе і неможливе, аби допомогти воякам».
… Захоплення малюванням було просто… захопленням. З дитинства талановита дівчинка Анна з Калуша відвідувала театральний гурток, музичну школу, грала на гітарі та фортепіано. А вдома малювала: для себе, для душі. Та коли настав час обирати професію, вирішила бути дизайнером одягу. Після такого рішення ретельно додатково вчилася в місцевої художниці. Поступала в Косів, але не склалося. Зате поталанило в Івано-Франківську. Анна закінчила Івано-Франківський професійний будівельний ліцей №5 та здобула омріяний фах художника. Далі було навчання в університеті Короля Данила, де мисткиня стала ще й фахівцем у царині графічного дизайну.
Згодом Анна багато працювала, малювала на замовлення картини, листівки, розписувала стіни у приміщеннях і мріяла про те, як буде навчати діток малювати і відкриє власну студію. Мрію виношувала 5 років. А реалізувала її завдяки підтримці чоловіка, створивши студію Mol’bert.
«Я мала певні вимоги до приміщення, хотіла аби воно було в центральній частині міста, із закритою або частково закритою територією, простором у дворі, щоб мої студійці могли вийти й побігати, чи помалювати на повітрі. Таке приміщення знайшла на площі Міцкевича».
Навчання і майстер-класи в студії проходять у нетрадиційній манері: спілкування з мисткинею, як з другом. В артстудії займаються діти трьох вікових груп: від 4 до 6 років, від 6 до 9, від 9 до 12 років. У кожній групі до 8 осіб. Окремо – заняття з дорослими, особливо з тими, хто готується до вступу у мистецькі коледжі чи заклади вищої освіти. Адреса студії: м. Івано-Франківськ, пл. Міцкевича, 5. Контактний тел.: + 380957107589.
«Малювання є своєрідною арттерапією і визнане одним з найкращих методів боротьби зі стресом та негативними емоціями. Фарби, розводи, лінії й крапочки дозволяють відпустити всі думки і передати емоції на папір, що так потрібно у наш непростий час. А ще до нас приходить психолог і, за бажаннями батьків, може розповісти за допомогою малюнка про те, що тривожить малечу чи підлітка, про що ті мріють, що треба змінити й покращити в їхньому житті. Також діти можуть спільно помалювати з батьками чи родичами, а опісля повеселитися на тематичній мистецькій вечірці. Це чудове проведення вільного часу», — продовжує Анна. І попри війну жінка й надалі навчає діток, підлітків, дорослих.
У мене, як і в мільйонів українців, після 24 лютого змінилося життя. Зараз Україну захищають мій коханий Олег і двоюрідний брат Володя, з яким у мене тісний сестринський зв’язок. Його мама — моя тітка (сестра мами) – ще й моя хресна. З Володею ми виросли, жили в сусідніх будинках, щодня розмовляли, мріяли, раділи успіхам одне одного», — розповідає художниця.
До війни брат Анни вивчився на зварювальника, працював на двох роботах, дуже хотів після смерті батька допомагати родині. Чоловік Олег, в якого були успішні приватні справи, також без вагань пішов до війська. «Я повинен бути там, де вирішується доля моєї країни, бо інакше не зможу спокійно жити. Не зможу дивитися в очі тобі, друзям, рідним», — казав чоловік коханій. Зараз Анна щодня й щоночі молиться за них обох.
Прикметно, що до війни Анна займалася благодійністю та разом з іншими волонтерами допомагала дітям з дитячих будинків, дітям-сиротам, дітям з малозабезпечених родин і стареньким, в яких немає родичів. На початку війни вона збирала амуніцію та кошти для гуманітарної допомоги жителям Бучі й Ірпеня. Жінка мовить, що малювати у перші дні війни не могла. Але зараз повернулася до творчості й хоче створити стільки картин, скільки було днів війни.
Зараз Анна Сівакова влаштовує благодійний аукціон і пропонує свої картини. Кошти вона витратить на купівлю тепловізора, який придбає на запит командира бригади.
Оглянути картини і при можливості купити й допомогти українським захисникам можна, перейшовши за інтернет-посиланням https://www.facebook.com/annet.sivakova.
…Цікава розмова з художницею завершується асоціативним діалогом, під час якого я кажу слова, а жінка дає прості, але глибокі та вичерпні відповіді:
— Україна – це…
— Життя, засніжені Карпати, в які я іду з коханим, гірські вершини, крокуси…
— Родина – це…
— Добро і безпека…
— Перемога – це…
— Радість і щастя…
— Молитва – це…
— Віра…
— Бог – це…
— Все.
Розмовляла Сабіна РУЖИЦЬКА.
