Знаний храм обласного центру Прикарпаття є своєрідною історичною, архітектурною та духовною візитівкою нашого краю. Збудована в 1729 році як єзуїтський костел, святиня згодом стала чільною для івано-франківських греко-католиків. Про історію та минуле собору вже не раз писали на сторінках «Нової Зорі». Сьогодні розповідаємо про сучасність парафії.
«Коли говорити про нашу святиню, то насамперед хочу розказати про те, що є в соборі, тобто наші реліквії. Отож серед реліквій собору є частинка Животворящого хреста, мощі св. Пантелеймона, св. Терези з Калькутти, св. Антонія Падевського, св. отця Піо, блаженних єпископів Симеона Лукача, Івана Слезюка, священника Омеляна Ковча і частинка волосся святого Івана-Павла ІІ», — мовить настоятель Архікатедрального собору Святого Воскресіння митрофорний протоієрей Юрій Новіцький. Часто ці реліквії «мандрують» храмами України. Якщо в якійсь церкві відбуваються місії, храмове свято чи інші урочистості, і священники просять дати їм на певний час реліквію, ми радо погоджуємося. Також у підвалі собору обладнано крипту, в якій знаходяться останки світлої пам’яті владик Софрона Дмитерка та Софрона Мудрого. Тут же перепохований Владика Іван Лятишевський, який був помічником єпископа Григорія Хомишина, відбув багаторічне ув’язнення, був переслідуваний радянськими безбожниками.
Звісно, в соборі є ікони, що мають історичну й культурно-мистецьку цінність, та відомий п’ятиярусний іконостас, встановлений у 1901 році. Ікони та розпис на стінах собору належать відомим художникам Юліушу Макарівському і Модесту Сосенку (1875-1920 рр.), іконостас розписував Антон Монастирський (1878-1969 рр.). Цікавими є й образи Богородиці Милосердя, Матері Божої Семистрільної, серце Якої прошивають мечі болю, а також святої Варвари, котру вважають покровителькою й молитовною заступницею жінок та майстринь-вишивальниць, які працюють на благо храмів.
Ще одним історичним та культурним скарбом Архікатедрального собору є збірка старих плащаниць. Їх у сховищах собору понад 100. За словами отця Юрія, плащаниці у храм приносили люди. Знаходили їх на горищах церков, у себе вдома та в родичів. Чимало плащаниць переховували від знищення у радянські безбожні часи.
У фондах святині є понад 30 старовинних богослужбових книг, дві Національні книги пам’яті жертв Голодомору, де зафіксовано прізвища всіх українців із Дніпропетровської та Запорізької областей, які безневинно загинули через політику радянських зайд. Зберігається в соборі книга, в якій зафіксовано прізвища людей з Прикарпаття, котрі загинули при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Щороку, 26 квітня, у роковини цієї трагедії, у соборі моляться за упокій вищезгаданих людей.
При соборі діє п’ять хорів, які своїм співом супроводжують Богослужіння. «Вони — вокальні перлини не лише нашого храму, але й міста та України, — продовжує о. Юрій Новіцький. — Кожен хор — своєрідний, має типову для себе манеру співу під час Літургій. Щонеділі в соборі є п’ять Літургій, отож на кожній співає інший хор. Окремим є дитячий хор, який співає на Літургії в катехитичному центрі».
Біля собору є приміщення катехитичного центру, в якому діє недільна катехитична школа «Воскресіння», рух «Подружні зустрічі», проводиться передшлюбна катехизація, молитовні зустрічі спільнот «Матері в молитві» та «Апостольства доброї смерті», чоловічої спільноти «Лицарі Колумба». Є там і спільнота батьків, які мають дітей з інвалідністю. Духовно опікується цими дітьми (спільнота має назву «Діти Ісуса») о. Іван Стефурак, який проводить особливі Богослужіння, під час яких діти почуваються вільно та поводяться так, як їм зручно.
У соборі служать 12 священників та 5 дяків.
Після повномасштабного військового вторгнення росії на наші землі священники та парафіяни собору активно долучилися до збору коштів, продуктів, речей для ЗСУ та переселенців. У соборі служать молебень за перемогу, Літургії за мир, а в травні двічі на день відправлятимуться Молебні до Богородиці також з наміреннями швидшого припинення війни.
Сабіна РУЖИЦЬКА.
