Напередодні світлого свята хочемо познайомити читачів часопису із величним храмом Різдва Христового, що у місті Галич, та діяльною живою парафією.
Про церкву, відновлювальні роботи в храмі, цікавий іконостас я не раз писала на сторінках багатьох газет, а з парохом, протопресвітером Галицького протопресвітеріату, отцем Ігорем Броновським, знайома кілька років. Кожна наша зустріч – це цікава розмова, з якої щоразу дізнаюся багато нового про славний княжий галицький край, мистецтво та митців Галицької громади, чудових діяльних парафіян. Не винятком стала і наша розмова для газети «Нова Зоря».
Святиня віковічна: дещо з історії храму
«До наших днів питання про час побудови церкви залишається дискусійним, — мовить отець Ігор. — Спеціалісти датують її дуже розтягнутим у часі проміжком: кінцем XIII – початком XV ст. Є припущення, що до неї на даному місці стояла дерев’яна церква, датована XII сторіччям, що, за легендою, була збудована на місці язичницького капища. Велике спустошення 1286 року завдала Галичу навала орди хана Телебуги. Усі храми майже повністю були зруйновані. Горіла і церква Різдва Христового. Згодом її відбудували. Під час завоювання Галичини поляками у 1349 році церква знову згоріла. Дощенту спалена святиня не зникла безслідно, а відродилася. Наприкінці XVIII століття поряд із церквою Різдва Христового був збудований монахами-францисканцями монастир Чесного Хреста.
(Продовження читайте в 50 числі газети «Нова Зоря»)
Сабіна РУЖИЦЬКА
