«Коли я перший раз їхала у військову частину, то робила крок у невідомість, я не знала як мене приймуть, як пройде зустріч. Зараз кожного разу ми зустрічаємося з обіймами». Про покликання до любові, духовну підтримку Воїнів та важливість бути поруч в інтерв’ю для часопису «Нова Зоря» розповіла Віталія Іванюк, сестра–монахиня, яка займається волонтерською капеланською діяльністю.
До недавнього часу сестра Віталія, зі Згромадження сестер мироносиць, викладала філософію та італійську мову в Івано-Франківській академії Івана Золотоустого. До того навчалася та проживала в Італії. З травня 2024 року монахиня займається капеланським служінням на добровільних засадах та у військовій частині носить форму, яку їй подарували наші Захисники. Сестра працює з українськими Воїнами із великим бойовим досвідом, які після важких поранень визнані обмежено придатними та служать в тилу.
Розповідаючи про своє служіння, с. Віталія каже, що зустрічається з військовими по кілька годин, щонайменше раз на тиждень:
«Працюємо в групах та індивідуально, я пропоную їм духовний провід, молитву, навчання, розмову. Навчаю правд віри, намагаюся наблизити до Церкви і до Святих Тайн, оскільки через пережите до Бога вони наближаються й самі, то ознайомлюємося та переживаємо біблійні сюжети і Євангеліє, разом молимося. Також передаю їм релігійний досвід біблійних і просто відомих науковців та мислителів. Але пріоритетно для мене присвячувати свій час, слухати, порадити чи розрадити, підтримати та молитовно скріпити. Кожну їхню розповідь я переживаю особисто — немовби разом з ними беру участь в їхній боротьбі.
«Я пам’ятаю все: кожну зустріч, слово, біль, хвилювання та втрати. Мені важливе все їхнє пережите. Їх досвід і біль — мої, їхні досягнення — мої. Я немов воюю з ними, лише в іншому вимірі, в духовному, і вони знають це й цінують, підтримуючи мене взаємно. Я ними надихаюсь і змінююсь, постійно відкриваю свої нові можливості, але водночас відчуваю й обмеження, коли розумію, що в певних ситуаціях не можу зарадити й допомогти», — додає монахиня.
Розмовляла Марія ІВАНЦІВ
(Продовження читайте в 49 числі газети «Нова Зоря»)
