1941-й рік. Німці прийшли в Західну Україну, починається терор над євреями, а українську молодь забирають у Німеччину на примусову працю. Вивезли і мою 18-річну сестру Анну та 15-річного брата Івана. Сестра працювала у Берліні на заводі, а брата та ще одного хлопця із Самбірщини (Львівська обл.) відправили у село до бауера. Хлопці дуже плакали, адже, фактично, були ще дітьми. Мій тато за ухиляння йти на війну тут, на західному фронті, копав окопи.
Минуло два роки, а від моїх сестри та брата не було жодної звістки. Мама постійно молилася. У кімнаті на стіні був образ Матері Божої. Кожного вечора і кожного ранку мама стояла навколішки біля того образу. Одного вечора вона змовила молитви. А тоді своїми словами звернулася до Богородиці:
«О Матінко Божа, Тобі одній відомо найбільше страждання за Твоїм сином Ісусом. Почуй кожну маму, яка просить Тебе за дітей, почуй і мене. Я нічого не знаю про своїх дітей, де вони, що з ними. Чи живі вони?». Із сльозами на очах мама лягла спати. І їй приснився сон.
Приснилося їй, що вона виходить з хати, а надворі так гарно, сонячно. На широкий луг сходяться жінки, у яких на війні є хтось із рідних. І всі вони дивляться вгору. Мама підійшла до них і теж глянула в небо. Там, угорі, з’явився образ Матері Божої – саме такий, до якого мама весь час молилася. Той образ почав наближатися, рамки зникли, а Мати Божа вклякла. Жінки всі також вклякли. Вона була так близько, що всі бачили як Пречиста водила очима, порух Її святих губ, коли почала говорити. Голос був тихий, щирий, доходив до самого серця. Матір Господня почала звертатися до кожної жінки, називаючи її ім’я, і розповідати про того, хто з її родини на війні. Звернулася Вона і до мами: «Варваро (мама народилася 17 грудня – на Варвари. – прим. авт.), ти мене питаєш, де твої діти? Чи вони живі? Живі твої діти, Анна задоволена, вона працює з такими, як вона, і їх там є багато. А Іван сумує, він зараз пасе товар під лісом (у того німця була пара коней і дві корови. – прим авт.). Він здоровий».
А потім Богородиця звернулася до всіх: «Моліться, війна закінчиться». І Вона почала змовляти «Отче наш». Всі підтримали Пречисту у молитві. Богородиця почала підніматися вгору і ще раз промовила: «Моліться, війна закінчиться». Мама прокинулась з молитвою «Отче наш» на устах.
…У 2010 році мій зять поїхав у Португалію на заробітки. Я просила його, щоб він поїхав у Фатіму і придбав там статую Матері Божої, яка у 1917 році з’явилася трьом діткам у цьому португальському містечку. Через два роки зять привіз реліквію і я на свято Успіння Пресвятої Богородиці віднесла її до нашого храму й передала о. Івану.
В час Великого посту, коли відправлялися сорокоусти, статуя Богородиці стояла вся у квітах та з позолоченою короною на голові. Кожного разу, коли я приходжу у храм, обов’язково молюся перед Фатімською Богородицею, а потім згадую мамин сон. Тоді була війна з фашистами, тепер – із рашистами. Як виявилося, вони ще жорстокіші, ніж попередні.
Молімося, і війна закінчиться. Вірмо в це, адже так сказала Богородиця.
Богданна СТАСІВ,
учителька-пенсіонерка.
смт. Богородчани.
