Наше місто може пишатися великою кількістю храмів, де можна помолитися, побути наодинці з Господом та брати участь у житті Церкви. Одним з таких молитовних місць є храм святого Йоана Хрестителя. Про особливість парафії як відпустового місця та історію чудотворної ікони Станіславівської Матері Божої Ласкавої розповів її парох о. Володимир Вінтонів.
Історія спорудження храму
Парафія виникла у 2007 році, проте спершу богослужіння проводились у малесенькій капличці. І за цей час розпочалось спорудження святині. У 2009 році протягом декількох місяців у затишному районі міста, на вулиці Микитинецькій, постав красивий дерев’яний храм. 27 грудня 2009 року Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин благословив новозбудовану святиню.
А вже через два місяці у храмі з’явилась його найбільша особливість, що привертала увагу тисяч прочан, – чудотворна ікона Богородиці.
Отець Володимир Вінтонів зібрав усі історичні записи й матеріали стосовно чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської, спілкувався з парохом храму свв. Петра і Павла у Ґданську, де знаходиться оригінал цієї ікони, залучив професійного іконописця-реставратора п. Валерія Твердохліба для створення списку-копії Станіславівської ікони Матері Божої Ласкавої.
19 квітня 2010 року з благословення Митрополитів Івано-Франківського Кир Володимира Війтишина і Ґданського Славоя Лешка Ґлудзя відбулося урочисте освячення ікони в присутності оригіналу. Красивий обряд відбувся за участі українських та польських священників за участю генерального консула України в Гданьську п. Олександра Медовнікова, української діаспори, делегації з Івано-Франківська та парафіян храмів св. Івана Хрестителя та свв. Петра і Павла.
Храм – місце чудес
Станіславівська Богородиця славиться своїми чудесними оздоровленнями, зціленнями та обдаруванням ласкою щасливого подружжя й батьківства.
Щодня люди моляться біля стіп Богородиці, щоб випросити ласки для себе та своїх близьких. Тож наповнюють храм ті люди, які приходять з потребами, проблемами та втраченою надією, і знаходять розраду перед ласкавим ликом Матері Божої.
Отець Володимир пригадує, що протягом першого року молитов до Матері Божої Ласкавої понад 100 сімей отримали ласку дару батьківства. Колись ікону назвали Ласкавою якраз тому, що вона дарувала надію батькам, які, перебуваючи у безвиході, мріяли про батьківство.
23 березня 2016 року Апостольська Столиця, з мандату Святішого Отця Папи Франциска, надала Чудотворній іконі Матері Божої Ласкавої Станіславівської, яка знаходиться у храмі св. Івана Хрестителя, Декрет встановлення відпустового місця й окреслила дати та умови отримання повного папського відпусту.
Перший офіційний відпуст, наданий Святішим Отцем, припав на празник Успіння Пресвятої Богородиці. Також ватиканський декрет пригадав івано-франківцям дату головного відпусту Матері Божої Ласкавої 20-22 жовтня, який з 1777 року був великим святом, яке започаткував Папа Пій VI.
Сьогодні у храмі можна отримати повний відпуст під час Богородичних свят та групових паломництв. Традиційно, вкінці травня на парафії організовують паломництво до ікони з нагоди її коронації, адже це велике релігійне дійство зібрало сотні тисяч паломників, владик та численне духовенство в Станіславові 30 травня 1937 р.
Богослужіння та усі молитви, що відбуваються в храмі, з 2016 року паралельно транслюються в режимі онлайн, тож долучитись до молитов можуть усі охочі з різних куточків світу. Священник розповідає, що парафіяльна спільнота в мережі Facebook налічує 260 тисяч учасників.
Служать на парафії двоє душпастирів – парох о. Володимир Вінтонів та сотрудник о. Іван Війтишин. Богослужіння відбуваються у будні о 18.30 год, та у неділю о 8.30 і 10.00 год.
Сакральна цінність ікони Станіславівської Матері Божої Ласкавої
Ікона Матері Божої Ласкавої постала на переломі XVII та XVIII століть як копія Ченстоховської Богородиці. Представляє вона Богородицю з темним обличчям без шрамів, які є характерні ченстоховському першотвору.
28 травня 1743 р. у Станиславові розпочали будову нової церкви, яка отримала назву Ласкавої Діви Марії. Наріжний камінь, покладений у фундамент святині, мав на собі вирізьблений напис: «Троєкратно Благословеній Найсвятішій Богородиці камінь, місто і душу разом під дівичі стопи».
Найбільшим його скарбом була ікона, яку урочисто внесено 20 жовтня 1763 року. Розміщено її у великому вівтарі. Розголос, який отримало відпустове місце, був посилений завдяки Папі Римському Пію VІ 28 вересня 1777 р. «повним відпустом для усіх вірних обох статей як вірменського, так і латинського та греко-католицького обрядів, які після Сповіді і Причастя 20 жовтня, в річницю внесення ікони до теперішньої святині, відвідають її, перед Найсвятішими Тайнами помоляться про поширення і вивищення нашої святої віри».
Згодом відбулась коронація ікони, прохання про що підписало 20 єпископів усіх трьох обрядів на чолі з Митрополитом Галицьким Кир Андреєм Шептицьким. Книга, в яку складалися підписи, містила їх 9000. 15 січня 1936 р. вона була вислана до Папи. На відповідь із Риму чекали майже рік. В кінці листопада 1936 р. прийшов довгоочікуваний коронаційний декрет, виданий Папою Пієм ХІ.
Але згодом почалася війна. Станиславів захопили радянські війська. І разом з поляками та частиною вірмен за новий кордон Польщі вивезли також і Покутську Мадонну.
Останній офіційний відпуст Матері Божої Ласкавої в Івано-Франківську (тогочасному Станіславі), відбувся у 1938 році. Роком пізніше розпочалася Друга світова війна. Традиція офіційних святкувань була перервана на 78 років, а оригінал Чудотворної ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської втрачений назавжди.
А сьогодні чудотворна копія ікони збирає паломників у храмі св. Йоана Хрестителя й упродовж усіх цих років славиться багатьма чудами та зціленнями.
Цікавим фактом є те, що біля оригіналу ікони, який був вивезений до Польщі, з часу залишення нашого міста не засвідчено жодного чуда. Ікона замовкла. Натомість біля ікони Матері Божої Ласкавої Станиславівської, що знаходиться у храмі св. Івана Хрестителя, лише протягом останніх дванадцяти років зареєстровано сотні чудес. Так сама Богородиця повернулася у своє любе місто, до своїх дітей, після довгої розлуки з ними.
Підготувала Вікторія ГАВАЛЕШКО.
