Про терапевтичні властивості мистецтва сьогодні чути звідусіль, тож практикують творчу терапію і в Івано-Франківську. Нещодавно у Католицькому ліцеї св. Василія Великого, де з початку війни знайшли прихисток кілька десятків вимушених переселенців, започаткували проєкт «Перезавантаження». Про реалізацію іноді прихованих скарбів творчості та як мистецтво здатне психологічно розвантажувати розповів один із засновників даного проєкту, працівник Католицького ліцею – п. Ігор Васюта.
– Чи справді мистецтво допомагає легше прожити непрості ситуації, що складаються в нашому житті?
– Звісно. І в доволі простий спосіб – починаючи від звичайної прогулянки містом. Довкола нас – мистецтво і побачити деталі архітектури: сходові марші, дверні вхідні групи, віконні вітражі – це вже екскурсія у світ прекрасного. Скульптура на фасадах будівель розповідає про химери, атлантів та морських істот. Кожна кав’ярня міста – це продукт тривалого проєктного творчого рішення дизайнера інтер’єру – також відносить нас у стихію стилів, декору, затишку та винятковості. Сучасний натюрморт сьогодні не на полотнах голландських художників, а на сторінках соцмереж. Кожен з нас транслює та перетворює світ у деталях, фотографуючи все довкола. І зрештою стає учасником цього захопливого мистецького процесу! Архітектори чують нас у режимі реального часу і завдяки цьому можуть, а часом навіть мусять шукати нові ідеї. Денні Грегорі запевняє, якщо кожен з нас матиме з собою блокнот, то зможе створювати прекрасні малюнки, не задумуючись про свій талант. І почати потрібно із зображення яблука, яке змінює форму, коли його їси! Ми так унікально сотворені Богом, що вербальна та візуальна комунікації допомагають нам творити – малювати те, що читаємо очима. Тільки потрібно усвідомити, що ми можемо зображати те, що бачимо, бо в нас живе Творець – тут і тепер!
– Розкажіть трохи більше про сам проєкт: в якій формі відбуваються заняття із вимушеними переселенцями?
– В рамках проєкту «Перезавантаження» волонтерської ініціативи працівників Католицького Ліцею на самому початку зустрічі я поставив… крапку (посміхається). Так-так, зустріч з дорослими та дітьми розпочалась з намальованої крапки на аркуші паперу. Крапка – це вже насправді малюнок. В одній крапці може стільки всього поміститись: я з висоти чотирнадцятиповерхівки, бусинка, маленька літера «о», початок, кінець, крапка в реченні, ну і ще з десяток інших відповідей! Мистецтво починається з намальованих ліній і всі вони беруть початок від крапки. Мистецтво дійсно допомагає пережити непрості ситуації в житті людини. Залишається запитання: з чого розпочати? Як на мене, починати потрібно з навичок творчої невпевненості. На початку необхідно розслабити кисть, малюючи десятки кругових ліній по колу. Кожна з намальованих ліній буде нагадувати стиснену пружину, яку врешті потрібно відпустити…
Так само з емоціями. Після у цій плутанині ми знаходимо світлі місця і замальовуємо кольором – у когось це вже крона дерева, хтось намалював версію «чорної діри», чи побачив свою зачіску о п’ятій ранку, комусь вдалось побачити портрет, домалювавши очі та усмішку… Колір поширюється на аркуші паперу, і людина вже отримує терапевтичний ефект – деталь за деталлю створює образ. Далі розпочався етап малювання портретів Ейнштейна та Королеви Єлизавети… Перший в дитинстві не дуже прагнув навчатися, а згодом став Нобелівським лауреатом. Ми усі вчимося протягом життя і отримуємо цікаві навички, розвиваємось. Нам вистачило десяти хвилин, щоб намалювати два портрети – і це захоплює. Я певен, що в кожному з нас є творчий потенціал, потрібно тільки бережно та креативно дозволити йому проявитись.
– Які ще події проходять в рамках проєкту «Перезавантаження»?
– Окрім малювання та екскурсій, у Католицькому ліцеї вдалося започаткувати кіноклуб «Екватор», який щосереди збирає поціновувачів кінострічок. Першим ми дивились фільм «Джузеппе Москаті – зцілені любов’ю», що відкриває глядачам приклад ділення дарами та плодами Духа Святого, якими живе Церква. Завдяки перегляду кінокартини «Зірочки на землі» ми навчились розпізнавати емоції, потреби, визначати пріоритети й особисті межі та відповідати на провокації світу словами Євангелія: «Не бороніть дітям приходити до мене – їхнє бо царство небесне». Важливою є кожна людина, помітною є кожна деталь взаємовідносин: «ми стаємо відповідальними за тих, кого приручили», – говорить усім відомий Маленький Принц Антуана де Сент-Екзюпері! А відповідальність за створіння є чималою у сучасному світі викликів та агресії. Тож час обговорення кінострічки – це наче дзеркало, в якому зустрічаємось із самими собою і на практиці це виявилось не страшно. Адже тут радість від зустрічей та відриті серця дають можливості поділитись найголовнішим – частинкою себе з іншими задля зростання в любові. Попереду ще багато кінострічок та творчості, що живе в нас.
Розмовляла Вікторія ГАВАЛЕШКО.
