У світовій історії Галич (Крилос) відомий передусім як столичне місто Галицького та Галицько-Волинського князівств, від назви якого отримав обширний регіон Західної України. Після перенесення столиці у Холм, а згодом у Львів, Галич перетворився на релігійний центр єпископії, а потім із 1303 р. і Митрополії. Навіть після втрати ним значення адміністративного центру, на довгі часи слава про нього продовжувала ширитись Європою.
В історико-юридичному аспекті Галицький релігійний центр ХІІ ст. становив освячене, офіційно узаконене духовними і світськими особами місце душпастирської праці та проживання вищих ієрархів церкви, де знаходилися катедральний храм Успіння Пресвятої Богородиці 1157 р., резиденція владик, ряд церков та монастирів. Нині від давнього ансамблю одного з найважливіших церковних осідків України-Русі – Давнього Галича залишилися оборонні вали, літописні фундаменти Успенського собору ХІІ ст., мурована капиця св. Василія XV ст. на рештках стін собору, збереглася Успенська церква XVI cт. та Митрополичі палати (єпископська резиденція) кін. XVIII – поч. ХІХ ст.
Успенський храм на Крилоській горі є місцем краси й благодаті, є тим осідком, де Пресвята Богородиця, явлена в Галицькій Чудотворній іконі, чекає на своїх улюблених дітей, щоб торкнутися душі кожного паломника, який припадає до стіп Богородиці. Через храм ми можемо поглянути в давні часи нашої духовності, він є найціннішим історичним і духовним спадком, на якому тримається християнська традиція. Його вiдновлювали, вдосконалювали, оздоблювали, він ніколи не втрачав свого значення духовного центру, осідку митрополитів і єпископів. При храмі писали й переписували книги, інтронізували на єпископський престіл, і тому невипадково в Успенському храмі було відкрито, згідно з літургійним чином, Ювілейні двері Божого Милосердя в 2016 р.
Одним із важливих елементів розвитку відпустового місця в Крилосі є прощі, які проходили до 1946 р., точніше сказати, до встановлення радянської влади після закінчення війни. Ще і зараз є живі свідки того, як люди возами, пішки, кіньми з’їжджались з усієї Галичини на Крилоську гору.
В 60-х роках Успенську церкву на двадцять вісім років було закрито і на цей період храм стає експозиційною частиною музею. В ті страшні роки переслідування й духовного занепаду не залишила своїх дітей Пресвята Богородиця, явлена в Галицькій Чудотворній іконі що в с. Крилос, а підтримувала їхню віру, любов до церкви, своїх традицій. Заносячи молитви до Божої Матері, крилошани випросили тієї великої ласки, і 12 грудня 1989 р. жителі с. Крилос на зборах одноголосно вирішили повернутися до прадідівської Української Греко-Католицької Церкви.
Закінчила свій шлях поневірянь і Галицька Чудотворна ікона, повернувшись у призначене сторіччями їй місце у святилищі в центральній апсиді храму Успення Пресвятої Богородиці в с. Крилос, де зберігається і на даний час.
Відпустове місце в с. Крилос почало відновлюватися за час адміністрування на парафії о. Ярослава Жолоба. Починаючи з 1999 року, в Крилосі проходили молодіжні єпархіальні прощі, які проводила Молодіжна комісія на чолі з о. Віталієм Дем’янцем. Окрім цього, в цей період два роки поспіль 2000-2001 рр. відбулись «6 і 7 Міжнародні прощі Вервиці за єдність Церкви», очолювані Марією-Йозефом де Вольфом. Протягом 13-15 жовтня ювілейного 2000 року на прощі до Святої Тайни Євхаристії приступило понад сто тисяч причасників.
Кульмінаційним моментом прощі була Божественна Літургія, очолювана єпископом Софроном Дмитерком, ЧСВВ, у якій переважно брали участь діти, молодь та батьки, лише дітей на прощі було більше десяти тисяч. Прочани приїхали не тільки із Західної України, а також із Одеси, Харкова, Луганська, Запоріжжя, Дніпропетровська тощо. Прибули делегації з Республіки Білорусь: Мінська, Вітебська, Полоцька, Бреста, Могилева та від греко-католицьких громад Москви, Суздаля, Володимира та навіть із Сибіру. Ідеєю цього міжнародного паломництва до Крилоса було збудувати переносний дерев’яний храм, у якому протягом декількох років прочани в часі прощ у Крилосі мали б молитися, а згодом цей намолений храм на історичному та духовному місці княжих часів мав би передатися для вірних УГКЦ на терени Східної України, що згодом було зроблено й передано монастирю отців Василіян м. Херсон (проспект 200-ліття Херсона, 53).
Міжнародна проща Вервиці залишила у пам’яті присутніх незабутні враження, духовне піднесення в серцях прочан та велич відпустового місця в Крилосі. Важливим моментом відновлення духовної та історичної пам’яті відпустового центру стала коронація Чудотворної ікони, яка відбулася 28 серпня 2006 року. (Галицька Чудотворна ікона вже була коронована, але у Першу світову війну корону було втрачено). Прочани поспішали до фундаментів колишньої Галицької катедри ХІІ ст., щоб після 850-ти років з часу її освячення знову взяти участь в Архієрейській Божественній Літургії, яку на цих святих історичних мурах не служилося майже п’ять століть. Корону виконав майстер Сергій Чигрик з пожертв (вот) жертводавців, які оздоровилися біля ікони.
Перед Божественною Літургією Блаженніший Патріарх Любомир Гузар прибув на свою історичну батьківщину до Давнього Галича і освятив відновлену корону, а також дві її копії. Одну копію ікони Ординарій Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин від імені духовенства і вірних подарував Блаженнішому Любомиру, а інша копія вирушила деканатами та парафіями Івано-Франківської єпархії.
Після завершення богослужіння на Крилоській горі прочани не розходились ще декілька годин: кожен хотів скласти особисту молитовну шану перед Чудотворною іконою Матері Божої і освятити свої душі до наступної прощі, зберігаючи в серцях Божу благодать та пам’ять про колишню й теперішню славу княжої України.
Вперше Крилос став центром проведення Патріарших прощ у 2012 році. Цій події передували декрети Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Володимира Війтишина про «Відновлення відпустового місця Чудотворної ікони Галицької в с. Крилос» та «Поручення духовної опіки над відпустовим місцем Чудотворної ікони Галицької Місійному товариству святого Андрія в особі преп. о. Йосафата Мощича».
Після останніх адміністративних змін в УГКЦ – утворення Івано-Франківської Митрополії, за Давнім Галичем зберігається духовна опіка Глави Церкви згідно з титулом Києво-Галицького Верховного Архієпископа. З огляду на це, Його Блаженство Святослав продовжує започатковану Блаженнішим Любомиром Гузарем традицію і бажає, щоб у першу неділю серпня проводились Патріарші прощі на Крилоській горі в серці княжого Галича. 2014 рік ознаменувався історичною подією: на Патріаршій прощі відбулася хіротонія Єпископа-помічника Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ Йосафата Мощича. Останні свячення в Галичі на єпископа відбувались у далекі княжі часи.
Кожного року в першу неділю серпня на святу Крилоську гору прибувають прочани з України та з інших країн, щоб доторкнутись до давньої історії княжого Галича та попросити благословення біля Галицької Чудотворної ікони. А в цей важкий рік війни росії проти України до Чудотворної ікони поспішало багато прочан, які зі сльозами та трепетом серця молили Бога за мир та перемогу України.
Анна ЖОЛОБ.
