Старуня щомісяця приймає тисячі вірян на своїй землі, де служив Блаженний священномученик Симеон Лукач. Паломники мають тут особливу зустріч з Богом – у молитовних чуваннях, тихих роздумах, розмовах про Господа та Святих Таїнствах. Цього разу, в ніч з 29 на 30 серпня, у Відпустовому Центрі блаженного Симеона Лукача чування очолив Єпископ-помічник Львівської Архієпархії УГКЦ Владика Володимир Груца, який вперше відвідав Старуню.
Молитовна програма традиційно розпочалася з молитви Вечірні у храмі свв. Петра і Павла, після чого молільники мали нагоду почути духовне слово від Владики Володимира, який роздумував над Таїнством Покаяння.
«Ми чули про те, що Таїнство – це видимий знак невидимої благодаті. Сьогодні хотілось би наголосити на тому, що Святе Таїнство є зустріччю людини з Богом. Ми приходимо до Бога, як до батька та лікаря. Коли ми хворіємо, то шукаємо лікаря, який відкриває наші рани і лікує їх. У сповіді нам прощаються гріхи, і ми не маємо їх відпокутувати. Покута – це наче медикаменти після «хвороби», оскільки молитва – це розмова з Богом, якої дуже потребуємо. Це медицина на зцілення ран, які іноді залишають гріхи. Коли ми згрішили, нам зовсім нелегко йти до сповіді, тому що гріх вже починає працювати всередині нас. Свята Євхаристія – це опір і добра імунна система проти спокус. Ми неспроможні боротися проти спокус, бо коли почнемо боротися з ними, увійдемо з ними в контакт. А нашим завданням залишається перебування в єдності з Богом», — промовив до вірних у своїй проповіді Владика.
Згодом програма чувань продовжилася молитвами на оздоровлення, а також благословенням мощами священномученика Симеона Лукача, помазанням освяченим єлеєм, а також молебнем до блаженного Симеона.
Опісля прочани пройшли Хресною Дорогою, під час якої Владика Володимир і священнослужителі Івано-Франківської Архієпархії розважали над стаціями, щоб усі присутні змогли поринути в духовні роздуми над стражданнями Христа та роздумувати про власні страждання, які нерідко переживаємо у житті.
«Людина завжди має спокусу оминути хрест. Адже ніхто спеціально не шукає собі хрестів, всі люди намагаються віднайти радість та полегшувати своє буття. Але хрести приходять і саме через хрест пролягає дорога до Воскресіння. Якщо хтось оминає хрест чи відштовхує його, має малі шанси осягнути Воскресіння. Те, що ми бачимо на цій мозаїці покладення до гробу Ісуса Христа, є найвищим знаком солідарності Бога до людини. Тут замовкає розум і говорить серце. Пригадаймо, перед тим, як Ісус пішов на Хресну дорогу, Він встановив Пресвяту Євхаристію, щоб ми були підкріплені на нашій дорозі до вічності», – підсумував Єпископ.
Протягом чувань вірні мали нагоду приступити до Таїнства Покаяння. Крім того, запрошені душпастирі проводили духовні розмови зі всіма охочими.
Найважливішою частиною молитовних чувань стала Архієрейська Божественна Літургія в каплиці Пресвятої Родини, яку очолив Владика Володимир Груца у співслужінні настоятеля каплиці о. Юрія Сидіра, о. Володимира Лукашевського, душпастирів Богородчанського деканату та інших отців Івано-Франківської Архієпархії.
У своїй проповіді під час Літургії єпископ звернувся до паломників зі словами:
«У Великий четвер Ісус встановив Таїнство Євхаристії, яке ми звершуємо тут, на цьому пагорбі, під хрестом, що завжди означає Воскресіння. Це бенкет, який єднає нас з вічністю. Ісус приніс себе в жертву і вона приноситься за всіх і за все. Бути рибалкою людей – означає витягати їх від смерті до життя. Бог довіряє людині. На цій землі, на нашому місці міг би бути хтось інший, але ми є тут. І Бог завжди знайде спосіб, як зробити нас щасливими. Тільки питання в тому, чи ми цього хочемо. Тож будьмо вдячні Богові за те, що Він довірив нам місце на землі. Інвестуймо наше життя в добрі справи та щасливу вічність».
Всі, хто посповідався протягом молінь, під час Літургії мали нагоду прийняти у Тайні Пресвятої Євхаристії нашого Божественного Відкупителя і Спасителя.
На завершення події Владика Володимир Груца уділив повний відпуст для всіх, хто виконав необхідні для цього умови, що стало кульмінаційною частиною нічних чувань.
Вікторія ГАВАЛЕШКО.
