За десять років діяльності коломийського Центру протидії алкоголізму «Навернення» кількасот людей назавжди позбулися вбивчої залежності.
«У нас невеличке свято: до Центру звернулася 500-та особа, яка шукала порятунку від того вселенського зла, яким є алкоголізм, — написав днями в соцмережах отець Ярослав Стеф’юк, голова єпархіальної комісії «Душпастирства тверезості УГКЦ» тадухівник центру. Здається, 500 осіб за 10 років — це не так багато, але якщо враховувати порятунок співзалежних осіб, то це буде понад дві тисячі людей. Це дві тисячі врятованих доль, дві тисячі позбавлених жорстокості, цинізму, байдужості та сліз людей. Ласка Божа, рятуючи їх від поганих звичок, духовних хвороб, залежностей, повернула їх до життя».
За словами отця Ярослава, Центр протидії алкоголізму «Навернення» був створений у 2012 році з благословення світлої пам’яті єпископа Коломийської єпархії Миколая Сімкайла. Допомагав і допомагає отцеві Ярославу теперішній протосинкел єпархії отець Роман Кіцелюк.
«У Центр найбільше звертаються люди, в яких є алкогольна залежність, але є й такі, які потерпають від наркоманії, ігроманії та від комп’ютерної залежності, — продовжує отець Стеф’юк. — Останні дві залежності, на жаль, мають здебільшого молоді люди».
Мета діяльності Центру не лише аби звільнити людей від залежностей, але й привернути їх до Творця, настановити на добру дорогу християнського життя.
«Кожна залежність заповнює і нищить не лише тіло, але й душу. Багато людей думають, що із алко чи іншими залежностями треба боротися медикаментозно чи психологічно. Так, і це можна робити, але який буде результат? Чи буде він довготривалий? Тому найкращий лікар і психолог, безсумнівно, — Господь. Лише він дарує ПОВНЕ ЗЦІЛЕННЯ», — мовить священник.
Щоправда потрібне усвідомлене добровільне бажання людини позбавитися своєї залежності. Без такого бажання майже нічого не можна зробити. І це бажання має зустрітися з Божою ласкою, а священник стає посередником між ними, інструментом у руках Божих. І коли людина просить допомогти їй змінити своє життя, то це вже перша перемога над злом. Проте буває, що люди не визнають проблем узалежненості і нікуди не хочуть йти та не хочуть змінювати своє життя. За таких людей, зазвичай, приходять просити позбавити узалежненості родичі, друзі, знайомі. Їм отець Ярослав пропонує молитися, бо молитва – теж могутній засіб у боротьбі зі злом. Коли за узалежнену людину моляться, то дуже часто вона сама, ніби не знаючи чому, починає визнавати проблему та хоче її позбутися. Так, за словами отця Ярослава, багато людей щовечора о 19.00 моляться вервицю за узалежнених, акафіст або молебень. І дуже добре, коли молитва не переривається. Це своєрідна рекомендація, якої варто дотримуватися, так само, як при фізичній недузі треба дотримуватися рекомендації медиків і приймати ліки.
«Роботу з узалежненими ми умовно можемо розділити на дві частини, — пояснює священник. — Спочатку я знайомлюся з людиною, розпитую про спосіб життя, родину. Це наче збір своєрідного духовного анамнезу, коли хворого розпитуємо про причини та симптоми хвороби. Як не прикро, але причиною узалежненостей часто є негаразди в родині. І тоді треба працювати з родичами: дружиною чи чоловіком, дітьми, батьками».
Далі — визнання проблеми, молитви, акафісти перед іконою «Невипивана чаша», при потребі та згоді лікування копієм, Сповідь, Святе Причастя, читання Євангелія, запис до «Книги тверезості».
«Чи буває, коли люди, які позбулися залежності, знову до неї повертаються?» — запитую священника. Той відповідає, що, на жаль, і таке буває. І часто ведмежу послугу роблять друзі, родичі, знайомі, співробітники, які знають про те, що в людини була залежність, і вона або на шляху до зцілення, або ж позбулася її. І в один гіркий момент пропонують чарку, ще й кажучи про цьому, що коли людина не вип’є, то або когось там «не поважає», або ж бажає йому нещастя. Що ж тоді відбувається? Та горе! Людина споживає хоча б кілька грам алкоголю, і місяці роботи — пропадають. Якщо таке трапляється, слід визнати це, і повторно пройти шлях до зцілення.
Велику роль у роботі Центру протидії алкоголізму «Навернення» займає духовно-просвітницька діяльність. Так отець Ярослав створив громадську організацію «За тверезе «Покуття», в якій зараз є понад 20 учасників, серед яких поважні, добрі та впливові люди. Бути учасником такої організації — почесно, бо це означає, що ти поділяєш християнські цінності, провадиш і заохочуєш інших до тверезого способу життя. Учасники організації проводили зустрічі в навчальних закладах на підприємствах. Однак останні роки працювали не так багато, як би хотілося, бо була пандемія, а тепер — війна. Та отець Ярослав сподівається, що просвітництво відновиться.
А ще учасники організації відновили в селі Тулуків Заболотівської територіальної громади на Снятинщині, споруджену в 1993-ому році міжконфесійну каплицю Християнської злагоди. У ній є копія чудотворної ікони «Невипивана чаша», перед якою отець Ярослав, родичі узалежнених і самі люди, які потерпають від залежностей, моляться.
Є в священника і добрий задум: зробити у каплиці своєрідний меморіал з каменів, привезених зі святих місць Європи, пов’язаних з Дівою Марією: Люрду, Гарабандалу, Фатіми. Адже сьогодні не всі люди, які хочуть, але не мають фінансової змоги там побувати. А отець Ярослав прагне таким чином наблизити до цих людей благодать Богородиці.
До речі:
Днями в селі Ганнівці Галицького протопресвітеріату, при парафії Покрови Пресвятої Богородиці, звершили святу місію тверезості.
Організували на парафії місію місцевий парох отець Степан Рипньовський спільно з Головою комісії «За тверезість життя» Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ отцем Ярославом Рохманом. Під час місії, після святкового Богослужіння, відбулося урочисте представлення Золотої книги тверезості.
«Кожен за власним бажанням може записуватися у цю книгу, склавши присягу-обітницю на день (місяць чи рік), цілком відмовившись на цей період від алкоголю. Це велика жертва, як і піст чи милостиня, задля порятунку усіх узалежнених від цієї хвороби», – звернувся до присутніх отець Ярослав.
На завершення місії тверезості священники разом з парафіянами склали загальну присягу за алкозалежних перед іконою «Невипивана чаша» та помолилися за тверезу й свідому націю і майбутнє покоління добрих християн-патріотів.
(За матеріалами пресслужби Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ)
Сабіна РУЖИЦЬКА.
