Кожного місяця 13 числа у селі Товмачик на Коломийщині відбуваються прощі та велелюдні відправи. Помолитися перед іконою Богородиці, яку в народі називають «Лісовою», набрати цілющої води з джерела сюди приїжджають та приходять сотні людей. Від початку російського вторгнення в Україну тут посилено моляться за вояків, перемогу і мир.
З переказів відомо, що ще у 1700-их роках у селі Товмачик, де зараз є джерело, одному місцевому пастуху явилася Пресвята Діва Марія. Стомлений чоловік повертався додому, приліг відпочити біля водойми та побачив Прекрасну Пані, яка сказала, що Вона — Мати Христа та попросила пастуха, аби той збудував на Її честь капличку. Чоловік не знав, як це зробити, адже був лише простим пастухом. Однак, з Божою допомогою він щодня потрохи ходив до лісу, рубав дерево, тесав його та врешті-решт самотужки спорудив маленьку святиню. Капличка постала біля дуба, в лісі, тому в народі досі Богородицю, Яка з’явилася в Товмачику, називають «лісовою».
«На жаль, через кілька років капличку спалили татари. Але місцеві жителі відновили її. А до джерела, біля якого з’явилася Діва Марія, почали приходити сотні людей, які набирали води та лікували очні й шкірні недуги», — розповідає отець Іван Тиханський, адміністратор парафії Пресвятої Трійці УГКЦ села Товмачик.
У радянські войовничі часи атеїсти хотіли знищити джерело. За словами Миколи Тесленка, місцевого теслі та церковного активіста, тодішні сільські партійні можновладці наказали бульдозеристові із сусіднього села засипати джерело землею. На щастя, робітникові встигли повідомити, що це святе джерело, і той відмовився працювати. Проте сільські атеїсти не вгавали й хотіли висипати у джерело нечистоти. І якийсь водій, який возив природні відходи, спокусився на те, що йому добре заплатять, повіз нечистоти до джерела. Але його машина… застрягла у ямі. Нечистоти вилилися і в джерело не потрапили. А місцеві мешканки все швидко прибрали.
На початку 1990-их пан Тесленко вирішив збудувати капличку біля джерела. Згодом, на пагорбі, у частині села, що називають Шумлянщина, ще й постала невеличка церква Пресвятої Трійці. Пан Микола каже, що Бог дав йому сили та вміння будувати церкви (чоловік спорудив 15 храмів, 32 каплиці та 8 дзвіниць). Зараз він уже поважного віку, але часто приходить на молитву. До речі, до святого місця пан Микола приходив змалечку, з однолітками молився біля ікони Богородиці, якої, на жаль, не стало під час Другої світової війни. Та пан Тесленко з пам’яті відтворив давній образ, розповів про нього художнику, а той намалював ікону.
…Протягом кількох років кожного місяця 13 числа у Товмачику відбуваються прощі. Цей день обрано не випадково, бо саме 13 жовтня у Фатімі з’явилася Божа Мати та обрала кожен 13 день місяця для свого вшанування. У багатьох Марійських святинях – Зарваниці, Погоні, Крилосі – цього дня відбуваються Богослужіння, нічні чування та молебні.
«У нас є декрет, виданий Правлячим Єпископом Коломийської єпархії Преосвященним Владикою Василієм Івасюком, про те, що кожного 13 числа вірні нашої єпархії мають прощу до товмачицької святині», — додає отець Іван Тиханський. На прощах спочатку відбувається молитовний похід від парафіяльної церкви до джерела, далі — молитва на вервиці, молебень до Богородиці, сповідь. Згодом відправляється Свята Літургія, опісля священники читають молитви на оздоровлення та помазують людей єлеєм. Завершується кожна проща освяченням води та окропленням нею всіх паломників.
Від початку повномасштабної війни у Товмачику посилено моляться за наших захисників, за перемогу та мир. А ще громада парафії Пресвятої Трійці допомагає внутрішньо переміщеним особам.
«Ми є духовним фронтом та опорою для наших захисників, — каже отець Іван. — Так із нашого села захищають Україну 15 вояків. Ми збирали їм фінансову та продуктову допомогу. Передали також гуманітарну допомогу на Чернігівщину. А ще з початку війни у Товмачику проживали 50 внутрішньо переміщених родин».
Насамкінець священник мовить, що вже є багато фактів вислуханих молитовних прохань на цьому місці.
«Протягом року до мене звернулися троє людей, які ходять у Товмачик на прощі, з великою вірою просили перед іконою Богородиці про молитовне заступництво Діви Марії, набирали води з джерела, пили її і молили Бога зцілити їх. І вони позбулися важких недуг: у них гоїлися важкі післяопераційні рани та оздоровилися ноги», — продовжує отець Тиханський.
Проте це не дивина, а вияв сили Божої, бо зцілює не місце, не вода, а лише Сам Господь, і велике значення має віра та надія людей на Боже милосердя.
Сабіна РУЖИЦЬКА.
