Цьогоріч 24 жовтня виповнилося 100 років з дня народження о. Михайла Чорнеги – колишнього священника Калуського деканату. Служив він на парафії церкви у селі Мислів та був першим адміністратором каплиці святого Андрія, що в Калуші.
Отець Михайло був прикладом служіння церкві та Богові. А ще зазнав чимало переслідувань радянської влади за те, що був патріотом та не хотів приймати московське православ’я. Спогадами про дідуся поділилася його онука Христина Чорнега, вчителька англійської мови Калуського ліцею №7.
Михайло Чорнега народився 24 жовтня 1922 року в селі Володимирцях Жидачівського повіту Львівської області. Підростав хлопчина у сім’ї, де панували християнські традиції та національні ідеї. Великий вплив на юного Михайла мав батько, який був у Січових Стрільцях, а пізніше – членом УВО та ОУН. Після закінчення початкової школи юнак поступив на навчання до Львівської гімназії. П’ятнадцятирічним уже був прийнятий у члени юнацтва ОУН.
У ранньому віці Михайло постановив собі стати священником. Тому вступив до Львівської духовної семінарії, після закінчення якої, за вказівкою ректора Йосифа Сліпого, був зарахований до Львівської духовної академії.
Вже будучи студентом-богословом, Михайло не поривав своїх зв’язків з членами ОУН-УПА. Час від часу відвідував їх з читанням ідеологічних лекцій. У часи більшовицької репресії проти УГКЦ богослов Михайло Чорнега на аудієнції у ректора в храмі святого Юрія разом із ректором та духовенством був заарештований органами КДБ. Це відбулося з 11 на 12 квітня 1945 року. Відтоді священник став заручником режиму і його життя проходило у в’язницях-катівнях колишнього радянського союзу.
Спершу Михайла Чорнегу забрали до в’язниці на вул. Лонцького у Львові. Після тортур його відправили до в’язниці міністерства КДБ у Києві, що по вул. Короленка, де просидів довгий час у камері-одиночці. Після допитів і знущань потрапив у київську Лук’янівську режимну в’язницю. Просидівши два роки у в’язничних камерах, був відправлений до табору в Магаданську область. У спецтаборі особливого режиму в’язнів використовували на роботах у підземних виробітках. У шахтах Магадану муки й терпіння священника Чорнеги тривали аж до хрущовської відлиги.
«Всі ці переслідування і тортури він поніс за те, що відмовився прийняти московське православ’я і підтвердити, що митрополит Андрей Шептицький, ректор Йосиф Сліпий, інші духовні отці та богослови духовної академії були в’язнями ОУН-УПА. Таким чином він не лише не зрікся правдивої віри Христової Церкви, але й не зрадив своїх друзів та наставників», — розповідає онука Христина.
Після звільнення Михайло Чорнега повернувся у рідні краї, де тривалий час жив без прописки. Але згодом, з Божою допомогою, отримав дозвіл на проживання. Працював у колгоспі, поступив на заочне навчання у Львівський сільськогосподарський та паралельно у Львівський ветеринарний інститути, які успішно закінчив. Йому пропонували залишитися в аспірантурі, але з умовою вступу до комуністичної партії, від чого категорично відмовився. Тож далі – колгосп. Та своєї мрії – служити при Христовому престолі – Михайло Чорнега не залишав ніколи.
Перебуваючи на засланні, втратив здоров’я. Навіть тоді, коли не міг ходити (ходив на милицях), у своїх молитвах просив Господа, щоб ще хоч раз відслужити Службу Божу у святому храмі за УГКЦ й Україну.
І незабаром такий час настав. 17 травня 1991 року богослов Чорнега отримав святу Тайну священства з рук Владики Івано-Франківської єпархії Софрона Дмитерка. Богослужіння й проповіді о. Михайла люди слухали в багатьох селах і містах Калуського, Долинського, Івано-Франківського, Боднарівського, Войнилівського деканатів. Чули його в Каневі на могилі Тараса Шевченка і при освяченні меморіальної плити мученику Олексі Гірнику.
Отримавши парафію у Мислові 4 січня 1992 року, о. Михайло разом з громадою відремонтував зруйнований храм (церква була зачинена 29 років) і одночасно навчав парафіян правдивого Божого слова. На згадку про святкування 100-річчя церкви (збудована 1892 року) було проведено місію та встановлено й освячено статую Матері Божої і пам’ятний хрест жертвам голодомору в Україні.
Як і наша церква, отець Чорнега зазнав духовного поневолення та фізичного насильства, каже онука Христина. Однак здоровий дух і глибока віра побороли недолю. Завжди був вірний словам митрополита Андрея Шептицького, що для священника УГКЦ найвищим ідеалом є Бог і Україна. Для них він і служив.
У 1997 році в Калуші була посвячена каплиця св. Андрія Первозванного, адміністратором якої став отець Михайло Чорнега.
29 серпня 2004 року перестало битися серце вірного сина України о. Михайла Чорнеги, а його душа відійшла по вічну нагороду до Господа.
Підготувала Ірина БОРАЧОК.
