За ініціативи народної депутатки України п. Оксани Савчук та підтримки Департаменту культури Івано-Франківської міської ради в Івано-Франківську проходить акція: «російську книгу здай — Перемогу наближай!». Мета цієї акції – прибрати з полиць містян російську літературу, та ще й зробити це з користю для себе та наших воїнів. Адже кошти, які отримають організатори після завершення акції, будуть спрямовані на купівлю автомобіля для Захисників з Івано-Франківська. А на переробленому папері друкуватимуть нову, цікаву, сучасну літературу.
Про таку чудову ініціативу та загалом про діяльність бібліотек у нашому місті мені вдалося поспілкуватися з п. Оксаною Вовк, керівницею Івано-Франківських міських центральних бібліотек, яка має безпосереднє відношення до акції «російську літературу – на макулатуру».
– Пані Оксано, розкажіть, будь ласка, про діяльність бібліотек в цій акції. Як саме Ви долучаєтеся і чи самі очищуєте полиці від московської літератури?
– Всі міські бібліотеки нашої громади є безпосереднім пунктом приймання книжок. Наразі ми маємо понад 30 місць, де можна залишити ворожу літературу. Ми часто очищуємо полиці книгарень відповідно до вказівок Міністерства освіти та науки України. Наразі залишаємо лише класичну літературу, ту, яка не має аналогу українською мовою. Адже залишати читача без іноземної класики ми не можемо, хоча щороку ми чистимо фонди й вилучаємо звідти багато книжок.
– Які книги вилучаєте найчастіше?
– Багато наукової та історичної літератури, це залежить від рекомендацій, які нам надходять. Зазвичай ми отримуємо вказівки щодо конкретного автора та книги, яку маємо вилучити. Всі книжки індивідуально та широко розглядаються спеціальною комісією.
– Оксано Миронівно, як часто ви отримуєте нові книги, яка саме це література?
– До війни надходження були регулярними, наші книжкові фонди постійно наповнювалися новою, сучасною українською літературою. У цьому нам допомагала Міська рада нашого міста, Департамент культури та Інститут української книги. Також часто письменники дарують книжки, ми допомагаємо їм організувати презентацію книги, а автор залишає для наших читачів щойно видану літературу.
У нас уже давненько діє акція «BookCrossing», це процес звільнення книг. Людина, прочитавши книгу, залишає її в бібліотеці для того, щоб інший читач міг цю книгу взяти й прочитати, а згодом її повернути чи залишити іншу книгу на місці тієї, яку взяв.
– Скільки книжок з акції «російську літературу – на макулатуру» зібрали на цей момент?
– Знаєте, насправді люди дуже активно долучаються. Приносять все, що мають, щоб бути корисними для суспільства. Хтось приносить декілька книжок, дехто несе кілька торбинок, а хтось – і мішків. Є такі, що привозять цілі вантажні автомобілі. Тому об’єктивно оцінити кількість та вагу зібраної літератури дуже важко, в кінці акції обов’язково опублікуємо результат на наших сторінках та у соцмережах.
– Від перших днів повномасштабного вторгнення всі українці стали активними волонтерами, кожен із нас старається бути корисним та робити щось, щоб навіть у тилу якось сприяти воїнам, як то кажуть: «кожен на своєму фронті». Як функціонують бібліотеки останні вісім місяців?
– Бібліотеки та їх працівники роблять усе, в чому є потреба. Ми стараємося долучатися до всіх ініціатив, які є у нашому місті. Бібліотеки насправді можуть дуже багато, ми допомагаємо як книгою, так і різноманітною іншою роботою, більшість бібліотекарів від початку війни займаються активною волонтерською діяльністю. Вони плетуть сітки, ліплять та варять вареники, виготовляють окопні свічки, загалом роблять усе, у чому мають змогу бути корисними.
– А як щодо діяльності бібліотек у нашому місті, чим зараз «живуть» бібліотеки?
– Сьогодні бібліотека – це сучасний простір, який є відкритим як для молоді, так і для людей «золотого віку». Від початку пандемії попит на книгу зріс в декілька разів, кожен шукав свою віддушину у книзі. Можу із впевненістю сказати, що кожного року бібліотека все більше й більше оживає.
– Ви сказали, що бібліотека стає сучасним простором. Чим відрізняється бібліотека сьогодні й 10 років тому?
– У бібліотеках Івано-Франківська створюються простори різного типу, у всіх є дитячі куточки, адже найлегше та найкраще любов до книги вдається прищепити у зовсім юному віці. Якщо дитина від дитинства бачить, що бібліотека – це цікаво й круто, то ми можемо на 90% бути впевненими, що це наш постійний читач у близькому майбутньому. Інші ж бібліотеки мають великий простір для вже сформованого читача, де можна сісти, випити каву, відпочити та збагатитися духовно.
– Пані Оксано, а як щодо людей «золотого віку», як часто вони бувають у книгарнях?
– Скажу вам так: ми маємо читачів, потреби яких уже не може задовольнити одна бібліотека, бо читають вони дуже багато. Кожен із них має свою книгарню, відповідно до місця проживання, у якій є постійним відвідувачем. На щастя, ми маємо послугу, яка дозволяє зателефонувати в інші бібліотеки та знайти для читача ту чи іншу книгу, яка буде для нього новою й цікавою. Для людей похилого віку ми маємо також клуб, де зібрані люди, яких ми називаємо «золотою жилкою». Це люди, які люблять життя й книгу, а бібліотека є саме тим місцем, де вони можуть зустрітися, поспілкуватися й поділитися досвідом.
– Батьки мені частенько розповідають, що єдиним простором для навчання у їхні студентські роки була бібліотека, вона була чи не єдиним місцем, де можна було почерпнути інформацію. Якщо глянути на сьогодення, то навіть я чи мої однолітки швидше виберемо ґаджет для пошуку інформації, аніж підемо шукати інформацію у бібліотеці. Чи всі дотримуються такої думки?
– На вулиці Пилипа Орлика 5, в Івано-Франківську, найчастіше бувають студенти, вони приходять зі своїми ноутбуками й паралельно шукають книгу у сховищі книгарні та у ґаджеті. Зазвичай їхня праця триває декілька годин. Приходять також іноземні студенти. У таких просторах часто можна знати не тільки нову інформацію, але й нових друзів.
На завершення п. Оксана сказала: «У нас є багато різних заохочувальних заходів, але поміж цим усім головною є книга. Адже бібліотека без книги не має сенсу. Ми без книги нічого не варті. Ми стараємося йти в ногу з часом. Ми робимо все для того, щоб читачу було комфортно, щоб люди різного віку приходили до нас та збагачувалися знаннями, які можуть почерпнути з книг, бо читати – це круто!».
Розмовляла Христина ГАМАНЮК.
