При парафії храму святої Параскеви, що у місті Болехові, з благодійної ініціативи отця Сільвера Витвицького розпочали розвозити гарячі обіди для місцевих старших, хворих та немічних людей.
«Наш Владика та Митрополит Володимир Війтишин благословив мене на соціальне служіння, я відповідальний за це у Болехівському протопресвітеріаті, — розповідає отець Сільвер. — Попередньо з нашої парафії ми роздавали продукти бідним. А далі я зрозумів, відвідуючи старших хворих і самотніх та осіб з інвалідністю, що допомагати продуктами це добре, але часто ці люди не мають змоги та здоров’я щось собі зварити».
Так виникла ідея готувати гарячі обіди. Наразі соціальною опікою парафії святої Параскеви охоплено понад 10 осіб. Їм привозять гарячі обіди раз у тиждень, а надалі планують кілька раз в тиждень.
Кошти на продукти та й самі продукти дають парафіяни. Також посильну допомогу надають місцеві доброчинці-підприємці. Була допомога і від «Карітас-Івано-Франківськ». А одна з болехівських жінок-підприємиць посприяла соціальному служінню парафії тим, що на базі її їдальні готують гарячі обіди. За словами отця Сільвера, у їдальню привозять продукти, з яких тут готують їжу. Меню погоджують зі священником. Страви для старших і самотніх прості, але смачні й поживні: супи, салати, макарони, рис, гречка, картопля, смажена риба, котлети, відбивні… Словом усе, що більшість господинь готують вдома, аби нагодувати своїх рідних. Готові страви упаковують у спеціальні одноразові пінопластові ємності, які утримують тепло, аби їжа якнайдовше залишалася гарячою.
«Обіди я розвожу зі своєю дружиною Світланою, яка на нашій парафії є катехиткою, — продовжує отець Сільвер. — Люди, яким ми привозимо їжу, зустрічають нас зі сльозами на очах та з великою вдячністю. Це неймовірно розчулює, і спонукає ще більше їм служити».
Серед тих, кому отець Сільвер привозить гарячі обіди, є колишні вчителі, робітники… У кожної людини за плечима непроста, важка життєва історія. З цими панами та панями поважного віку священник розмовляє, дає духовні поради, сповідає та причащає.
До речі, серед охоплених соціальною опікою парафії святої Параскеви є люди й інших конфесій, яким, незважаючи на церковну приналежність та віровизнання, теж допомагають. І це цілком закономірно, адже, за словами отця Витвицького, «нагодувати голодного» є одним із семи діл милосердя для тіла. Тому парафіяни і він будуть надалі їм допомагати. Незабаром для соціального служіння планують залучати волонтерів.
Насамкінець отець Сільвер розповідає про те, що храм, де він служить та є адміністратором, зведений у 1930-их роках, у місцевості, яку називали Волоське село. Нині це містечко Болехів, і вулиця, де знаходиться святиня, називається – Церковною. У радянські атеїстичні часи церква святої Параскеви була зачиненою, згодом там розміщувався склад та музей атеїзму. І хоча саме приміщення збереглося, стіні святині, на жаль, знищені. Тепер, неподалік старого храму, будують велику нову церкву Всіх Святих Українського Народу. Парафія храму — активна і діяльна. При церкві діє катехитична школа, в якій займаються три вікові групи дітей і підлітків; є біблійний гурток для дорослих, спільноти «Апостольство молитви», «Матері в молитві». Окрім отця Сільвера, в церкві служить священник-помічник Володимир Воробець. А сам адміністратор храму є ще й духівником болехівської станиці «Пласту».
Сабіна РУЖИЦЬКА.
