«Від рабині до султанки» – так коментує екскурсовод портрет Роксолани у галереї Уфіцці, що у Флоренції.
Нещодавно моя подруга, яка проживала у Італії, надіслала мені невеличке відео з галереї Уфіцці. У коментарях до відео вона пише: «Глянь, це ж наша Роксолана!».
Про неймовірну історію полонянки, яку викрали татари з Рогатина та продали в гарем Сулеймана І Пишного, султана Османської імперії, написано багато. Настільки багато, що реальність переплелась з художнім вимислом, і вже важко відрізнити, де вимисел, а де правда. Часом я навіть натрапляла на публікації на кшталт: «Постать Роксолани є вигаданою, такої жінки насправді не існувало…».
Проте італійський гід у відео, проводячи екскурсію в одній із зал галереї, розповідає про копії портретів султанів Османської імперії, які були зроблені на замовлення Козімо I Медічі. Та особливу увагу гід зосереджує на зображеннях єдиних двох жінок серед ряду могутніх чоловіків-султанів: Роксолани і Кармелії, дружини та доньки Сулеймана Пишного. А далі розповідає дуже цікаві факти про Настю Лісовську: бути дружиною султана в ті часи – велика рідкість. Адже, як пояснює на відео гід, понад сто років султани офіційно не брали дружин, щоб не мати за плечима їхніх родин, які б впливали на державні рішення. Роксолана, яка потрапила до гарему ще зовсім молодою, зуміла за короткий проміжок часу стати дружиною султана. Вона, народивши 6 синів, не залишила гарему (адже за турецьким звичаєм, жінка, яка народжувала сина, назавжди залишала гарем та займалась виключно вихованням дитини). Роксолана зуміла залишитись біля Сулеймана як дружина. Згодом вона стала надзвичайно впливовою жінкою, а її ім’я – відомим за межами не тільки гарему, але й всієї Османської імперії. Її донька Камерія, за посередництвом матері, стала дружиною одного з вельмож Османської імперії. Згодом чоловік Камерії став настільки багатим та могутнім, що міг позичити кошти своєму тестеві Сулейману для війни з Кіпром.
Дивлячись на портрет Роксолани, яка в ті часи не могла позувати з відкритим обличчям, але й мала бути зачиненою в стінах гарему, стає зрозумілим, наскільки ця жінка мала вплив та вагу в політичному житті Османської імперії того часу. Пишаємося тим, що там, у Флоренції, серед шедеврів Джотто, Боттічеллі, Леонардо да Вінчі, Рафаеля, в тій же величі та красі в ХХІ столітті на відвідувачів зі всього світу дивиться гордий погляд жінки – українки.
Від авт.: за даними української Вікіпедії, у Роксолани було 5 синів і одна донька, яка називалась Міхрімах.
Галере́я Уффі́ці (італ. Galleria degli Uffizi, буквально — «галерея канцелярій», – палац у Флоренції, побудований в 1560-1581 р., який зараз є одним з найбільших і вагомих музеїв європейського образотворчого мистецтва. На початок XXI століття у галереї знаходиться низка шедеврів таких італійських майстрів, як Джотто, Боттічеллі, Леонардо да Вінчі, Рафаель, Джорджоне, Тіціан, Паоло Учелло, Джованні Батіста Сальві (Sassoferrato), фра Філіппо Ліппі, Чімабуе, П’єро делла Франческа тощо. Тут також розміщена колекція автопортретів художників різних країн, малюнки і гравюри старих італійських майстрів, окремі зразки античної скульптури (за інформацією Вікіпедії).
Віра БІЛА
