5 грудня – Міжнародний День волонтера. З цієї нагоди ми завітали у логістичний волонтерський центр Мальтійської служби допомоги м. Івано-Франківська.
Про його діяльність до та під час повномасштабного вторгнення росії на територію України мені вдалося поспілкуватися з п. Наталією Петрунів — волонтеркою Мальтійської служби допомоги.
«24 лютого, у день, коли росія здійснила вторгнення на українські землі, ми одразу зрозуміли, що потрібно гуртуватися. Спершу зідзвонилися, але дійшли висновку, що все-таки потрібно зустрітися наживо і обговорити всі деталі», – такими словами розпочалася розмова з Наталією.
Далі волонтерка продовжила: «Найперше, що ми зробили після дискусії — розклали наметове містечко перед Катедральним Собором Воскресіння Христового. Там базувалося 4 намети, два із них займала кухня, себто одна кімната для польової кухні, а інша – для чистки та нарізки овочів та інгредієнтів для страв, які готувалися. Ще один намет був таким собі складом, куди люди приносили продукти, із яких ми згодом готували їжу. І безпосередньо перед самою Катедрою стояв намет, у якому протягом усього дня Мальтійські рятувальники навчали всіх охочих, як якісно та правильно надавати першу домедичну допомогу».
«Це були ті вміння, якими ми досконало володіли, і могли цьому навчити інших».
Пізніше кожен зі старших волонтерів взяв на себе частину обовʼязків та відповідав за те чи інше завдання, яке виконувала Мальтійська служба допомоги.
Пані Наталія розповідає, що спершу вона відповіла за склад та за приготування їжі на польовій кухні, але згодом частину своїх обовʼязків передала іншим волонтерам.
Якщо говорити саме про склад, то він, за словами волонтерки, у центрі міста пропрацював близько місяця.
«Пізніше ми зрозуміли, що в одному наметі з такою кількістю продуктів нам важко дати ради. Тому ми перенесли його у наш логістичний центр у Драгомирчани. Спершу ми думали, що маємо величезний простір, якого повністю вистачатиме, аби приймати та відправляти гуманітарну допомогу. Хоча, попрацювавши там певний період часу, ми бачимо, що місця нам бракує…».
Паралельно мальтійці розгорнули великий волонтерський хаб на території сусідньої Польщі, у місті Катовіце, де і зараз працюють хлопці та дівчата. Саме туди спершу потрапляє абсолютно вся гуманітарна допомога, яка потім надходить в Івано-Франківський штаб.
Зокрема, Наталя розповіла, що від вересня на склад часто надходила питна вода: «Загалом ми отримали 60 вантажівок, у кожній 33 піддони, а у них 22 тонни води. Двічі на тиждень від нас до Миколаєва виїжджали фури, і щочетверга жителі міста у певному місці могли отримати декілька блоків питної води, яка для них була справжнім дефіцитом».
Це насправді надзвичайно складна праця. Адже розвантажити та завантажити, а крім того, ще й продумати, як логістично відправити до прифронтового міста 60 фур, зовсім не так легко, як може здатися на перший погляд.
Зараз же ми реалізуємо проєкт: «Гуманітарна допомога особам, постраждалим від війни», а це приблизно 18600 продуктових наборів для людей, котрі проживають на звільнених від російської окупації територіях, а також у містах та селах, де люди живуть у надзвичайно складних умовах. У такий пакунок входить: макарони, олія, чай, шоколад, кава, квасоля консервована, борошно, цукор, рис, сіль, вівсяні пластівці, горох/пшенична каша, кукурудза консервована, консерва мʼясна, оселедець у соусі, філе макрелі, джем та печиво.
Дана гуманітарна допомога надана в рамках польської співпраці з розвитку Міністерства Закордонних Справ Республіки Польща.
5 листопада мальтійці відправили першу вантажівку з продуктовими наборами, вона поїхала у місто Баштанка Миколаївської області. Там функціонує схожий волонтерський хаб іншої благодійної організації. Туди будуть приїжджати люди і брати по кілька десятків пакунків, щоб доставити у той чи інший постраждалий населений пункт.
«Щоб організувати один день повноцінної, плідної праці на складі, потрібно близько 25 людей. За цей день ми можемо скласти лише тисячу продуктових наборів. Це титанічна праця», – продовжує п. Наталія.
Так виглядає волонтерський хаб сьогодні, але мені стало цікаво яким він був до 24 лютого, і для чого він функціонував.
«Цей ангар будувався одразу після Євромайдану. Бо після того, як ми пробули там 117 днів, то зрозуміли, що маємо розвиватися у цьому напрямку, – зазначає п. Наталія. – Ми подумали, що маємо робити те, що нам добре вдається. Тому там від початку функціонував навчальний клас, у якому сертифіковано навчали навичок із надання першої домедичної допомоги. Згодом ми їздили на різноманітні змагання в Україні та поза її межами. Так звані Мальтійські маневри відбувалися і в Івано-Франківську, у хабі постійно проходили вишколи та навчання», – розповідає волонтерка про рятувальну діяльність мальтійців.
Пані Наталя розповіла, що у штабі регулярно відбувалися вишколи з праці на польовій кухні: «Ми маємо величезну практику із праці на польовій кухні. На ній ми вміємо нон стопом готувати їжу. Один із яскравих прикладів — Революція Гідності, саме там понад 100 днів ми готували смачну, натуральну їжу і напої».
У Драгомирчанах відбувалася також праця з людьми на візочках, мальтійці називають їх — «Романтики».
На завершення Наталя Петрунів ексклюзивно для читачів часопису «Нова Зоря» розповіла секрет приготування справжнього мальтійського чаю: «Насправді, все надзвичайно просто: ми готували великий термос із чаєм, туди додавали лимон, імбир та багато любові, от і весь секрет».
Христина ГАМАНЮК
