У прокат вийшла зворушлива стрічка “Щедрик” – історична драма про українську, польську та єврейську родини, які об’єднуються перед обличчям двох каральних тоталітарних режимів у часи Другої світової війни. Як виникла ідея фільму, як команді вдалося відтворити Станіслав 1940-х років (тодішній Івано-Франківськ) та чому “Щедрик” робить людей добрішими – читайте в нашому матеріалі.
Як виникла ідея сценарію
Ідея сценарію з’явилась у письменниці Ксенії Заставської у 2014 році, після травневих подій в Одесі. Тоді одна жінка, що перебувала під впливом російської пропаганди, сказала письменниці, мовляв, України нема, це вигадана країна…
“Ксенія Заставська тоді подумала: якщо є “Щедрик”, який співали ще 100 років тому у всьому світі, то як це – Україна вигадана?”, – розповідає режисерка фільму Олеся Моргунець-Ісаєнко. “Тому саме “Щедрик” надихнув нас на цю історію”, – каже режисерка. Цей фільм також – данина бабусі Ксенії Заставської, яка під час війни врятувала польських та єврейських дітей. Її прізвище Іванюк, його ми зберегли у фільмі – це прізвище мають наші українські персонажі, які теж рятують польську дівчинку та єврейських дітей”.
Події фільму розпочинаються 1939 року у тодішньому Станіславі. В одному будинку мешкають три родини: українці Іванюки, поляки Калиновські та єврейська родина Гершковичів. Софія Іванюк (Яна Корольова) викладає музику, до неї на заняття ходить польська дівчинка Тереза та єврейські діти, які товаришують з донькою Софії Ярославою. Ярослава обожнює “Щедрика”, любов до якого їй прищепила мати, а дідусь Ярослави товаришував із самим Леонтовичем.
Події стрічки розгортаються під час Другої світової війни, де на зміну системі СРСР ненадовго приходить нацистський режим Третього рейху. Софія Іванюк змушена рятувати і ховати у себе дома польську дівчинку та єврейських дітей – вона оберігає їх, наче рідних. А український “Щедрик”, який співають діти, стає мелодію, що об’єднує різні культури – в їхньому бажанні бути вільними та жити у вільній країні.
Фільм знятий за реальними подіями 40-х років у Станіславові
За словами режисерки, “Щедрик” зібрав реальні історії, що відбувались у тодішньому Станіславі в 40-х роках. Одна з таких подій, відтворена у фільмі, сталася восени 1943 року, під час показу романтичної оперети “Шарика” композитора Ярослава Барнича – про кохання січового стрільця та мадярської дівчини. Під час вистави у драматичному театрі було вбито майже 30 оунівців – в залу просто зайшли німці, перекривши всі входи та виходи, та розстріляли членів ОУН.
Про відтворення історичної епохи та костюми
Відтворити візуально Станіслав часів Другої світової війни стало непростою задачею. “Ми дуже довго намагались знайти місце, в якому ми могли би знімати Івано-Франківськ, адже у Франківську ми знімати не могли – там все забудовано, – розповідає Олеся Моргунець-Ісаєнко. – До речі, багато забудов почалося саме під час Радянського Союзу – забудовувати та наліплювати почали ще в 1945 році. Ну а зараз ще всюди пластикові вікна… Тому ми прийняли рішення знімати в декораціях. Все, що ви бачите у фільмі, зроблено нашим чудовим художником-постановником ВладомОдуденком, який по історичних світлинах відтворив Івано-Франківськ кінця 30-х – початку 40-х років. Кухню, ванну, меблі, піч – все зроблено з історичною достовірністю та увагою до деталей”.
Художник Влад Одуденко створював костюми разом з істориками – зокрема, над воєнними костюмами співпрацювали з Іваном Швачком, який є реконструктором Другої світової війни. Саме Іван Швачко працював з АхтемомСейтаблаєвим над стрічкою “Хайтарма”. У нагоді костюмерам також стали архіви та історичні фотографії.
Як режисерці допоміг голлівудський фільм “Викрадачка книжок”
“Головним натхненням у роботі над “Щедриком” стала моя любов до історії”, – зізнається режисерка. – Коли мені запропонували сценарій, я якраз закінчувала стрічку “Рубіж. Грубешівськаоперація” про Другу світову війну, про українсько-польські стосунки, про те, як два тоталітарні режими навмисно стикають лобами Україну з Польщею. Для мене ця тема була близькою, у мене було певне розуміння історичного контексту. Коли я прочитала сценарій “Щедрика”, то зрозуміла, що маю взятися за нього. У роботі мені дуже допоміг фільм “Крадійка книжок”, адже там теж головні герої – діти (стрічка 2013 року розповідає про 10-річну Лізель та її досвід переживання війни в Мюнхені). Він допоміг мені в роботі з дітьми у такій складній темі, як війна. До того ж це твори Ремарка і Гемінгвея, яких я люблю з юності”.
Окрім українського “Щедрика”, у фільмі звучать польська колядка “Серед нічної тиші”, а також уривок єврейської традиційної пісні, що виконують на Рошха-Шана. Режисерка впевнена: в цьому фільмі мали прозвучати пісні різних народів, адже стрічка саме про повагу людей до різних культур, про любов і підтримку.
“Ми хотіли показати, що Софія святкує і католицьке Різдво, і Рошха-Шана з єврейськими дівчатами, адже для неї було важливо зберегти традиції цих дітей”.
“Щедрик” можна побачити в українських кінотеатрах
