Художник Богдан Пилипів із Рожнятова 20 років «пише»… вогнем ікони, портрети знаних церковних діячів та філігранно відтворює копії картин знаних художників.
Чоловік створив сотні робіт пірографом—приладом для випалювання на дереві. Свої роботи митець називає вогняною графікою. Йогокартини, які ззовні нагадують старі світлини, є в колекціях поціновувачів мистецтвав Польщі, Італії, Іспанії, Ізраїлі, Німеччині, США, Канаді.
Випалювати він почав ще у школі, на уроках трудового навчання. Але тоді для хлопця цей процес не був настільки цікавим, оскількишколярівипалювали на дошках різні візерунки, квіти. Згодом до випалювання Богдан Пилипів повернувся під час служби в армії. Він випалював на дереві картинки для офіцерів. Підчас навчання у Львівському поліграфічному інституті вінотримав добрі знання з книжкової графіки. Проте основне —це практика. «Допоки навчився «малювати» вогнем, зіпсував безліч картин», — зізнається чоловік.
«Малювання» вогнем пан Богдан розпочинає з вибору дошки. Колись митець створював свої картини на кедровій деревині.
«Бувало, що й частинки дошки розпилювали та склеювали під пресом,—розповідає пан Пилипів. – Виходила м’яка дошка завтовшки сантиметр, але через таку м’якість, при випалюванні, лінії не завжди були чіткими та й поверхня швидко задимлювалася. Але зараз я на кедрі не випалюю, бо його знайти годі. Цей вид деревини цінний і рідкісний». Випалював чоловік і на білій тополі, липі. Тепер працює зі смерекою.
Вибравши деревину, митець зашліфовує вже готову дошку, наносить ескіз, і, вдягнувши спеціальні захисні окуляри, починає випалювати пірографом.Це такий інструмент, що складається з маленької коробочки, в якійє реле, за допомогою якого можна змінити напругу. На дроті—керамічна ручка. У ній замість пера—спіралька, зігнута дугою, що ззовні схожа на копитце. Ця спіралька при подачі струму випалює на дереві чи фанері своєрідну сіточку. Їі Богдан Пилипів накладає в межах попередньо випалених ліній-контурів. Чим більшевін накладає таких сіточок одна на одну, тим темніші кольори. Ззовні це виглядає, наче малюнок.
А щемитець експериментує з кольором. Для цього він вимочує частину деревини й отримує зеленкуватий, жовтуватий та червонуватий колір.Потім на цихзабарвлених частинах «малює» вогнем. Твори митцярізних розмірів: від 14 на 20до 100 на 80 сантиметрів. Над ними Богдан Пилипів працює по 6-8 годин із невеличкими перервами, творить і вночі. На одну картину чоловікові потрібно в середньому три тижні.
Перед роботою пан Богданоб ов’язково молиться, він добрий християнин. І невипадково вдоробку майстрає багатотворів на релігійну тематику, копії ікон всесвітньовідомих майстрів.
«А хто ми без Бога?,—мовить митець.—Господь дає мені сили, наснагу, здоров’я. Хоча в мене не лише твори на релігійну тематику. Є пейзажі, портрети відомих людей світу. Так над зображенням Папи Римського Івана-Павла ІІ я працював майже три місяці, сидів за роботою по дванадцять годин (!) на добу».
А в 2022-ому чоловік виконав портрет світлої пам’яті Патріарха Любомира Гузара, згодом зобразив діючого Главу УГКЦ – Патріарха Святослава. За словамиБогдана Пилипіва, далі буде ще не один портрет церковних діячів, адже Владика Гліб Лончина, Апостольський адміністратор єпархії святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, Апостольський делегат у Швейцарії і країнах Бенілюксу,запропонував майстрові створити цикл «Світочі, сподвижники і очільники УГКЦ».
Цікаво, що своєю найважливішою картиною Богдан Пилипів вважає копію «Джоконди».
«Лише ідею, як відтворити вогнем епохальну картину Леонардо да Вінчі, я виношував 20 років. Кажуть, аби зрозуміти, чи копія Джоконди точна, то треба, аби вонадивилася на тебе з усіх боків. Скажімо, стоїш біля її голови, і все одно враження, що вона дивиться на тебе. І я пишаюся, щомоя Джоконда – дивиться»,— підсумовує митець. До речі, це єдина робота, яку, за словами Богдана Пилипіва, він ніколи й нікому не продасть.
Сабіна РУЖИЦЬКА.
