Днями на подвір’ї храму Святого Миколая, що у калуському мікрорайоні Хотінь, відбулося віче-панахида з нагоди 181-ої річниці з дня народження отця Гната Рожанського (1844-1883), греко-католицького священника, громадського діяча, який популяризував у Галичині творчість Тараса Шевченка, розвивав рух тверезості та патріотизм. Вшанувати священника-просвітянина прийшли педагоги, учні, громадські активісти, краєзнавці, а також мешканці Хотіня.
За дослідженнями п. Ігоря Ільницького, кандидата історичних наук, викладача Фахового політехнічного коледжу у Калуші, народився майбутній душпастир у родині Теодора та Людовіки Рожанських. Батько був мулярем, а мати походила з польської родини Вільчинських. Гнат був третьою дитиною у сім’ї, мав старших братів Миколу та Хому. Родина була знаною та шанованою у місті, мала окремий будинок, що на той час вважалося ознакою доброго фінансового становища, та родовий герб Порай. Останнє свідчить про шляхетське походження. Старший син Рожанських — Микола став священником, був деканом Калуського деканату УГКЦ у 1895-1914 роках. Вочевидь, під його впливом Гнат теж обрав духовну стежку та став семінаристом.
Майбутній священник упродовж 1864-1869 рр. навчався у Генеральній духовній семінарії Святого Духа у Львові. Під час навчання Гнат Рожанський був ініціатором і редактором першого в Галичині видання творів Тараса Шевченка. Допомагали йому семінарист Гаврило Боднар та громадсько-політичний діяч, історик, педагог Олександр Барвінський. Львівські семінаристи та студенти познайомилися з поезією Кобзаря навесні 1862 року. Отож розпочали збір віршів для видання Шевченкових поезій. Тексти комплектували з публікацій журналів «Основа», «Вечорниці», газети «Мета» та рукописної копії поетичної збірки «Кобзар». 8 квітня 1866 року Рожанський відніс рукопис до друкарні Інституту імені Оссолінських. Поезії Тараса Шевченка опублікували у Львові накладом Корнила Сушкевича, доктора права, громадського діяча. Це було зроблено тому, що семінаристам заборонялося займатися світськими справами. У 1867-1868 роках вийшов другий том поезій Шевченка, в 1869-ому видали додаток до нього.
У 1869-ому Гнат Рожанський одружився з Катериною Левицькою, був висвячений на священника та став помічником пароха церкви святого Архистратига Михаїла в селі Станіславчик на Львівщині. Там молодому душпастирю вдалося здобути авторитет серед шляхти і селян. Він опікувався народною школою, а 5 листопада 1869 року був одним із перших прийнятий до «Просвіти» та упродовж життя відкривав читальні в різних куточках Галичини. Надалі отець Гнат служив у селі Суходоли (Львівщина). Там він, як просвітянин, закликав селян до ефективного господарювання, аби вони працювали і допомагали один одному та не позичали гроші в лихварів. Священниче служіння Гнат Рожанський продовжив на Прикарпатті, у селах Красне та Липовиця. Отець Гнат став учасником літературного товариства імені Тараса Шевченка, проводив активу антиалкогольну кампанію.
У отця Рожанського було шестеро дітей: донька Людмила та п’ятеро синів: Борис, Любомир, Богдан, Горислав, Володимир. Син Любомир став громадським діячем, економістом, був директором Українського Земельного Банку Гіпотечноґо у Львові та одним із засновників Української Національної Демократичної Партії. А прапраправнук сина Горислава, харків’янин Андрій Кошелєв, нині захищає Україну в рядах ЗСУ.
У 1881 році отця Гната призначили парохом села Хотінь, що біля Калуша. Його попередником на цій парафії був рідний брат Микола. Отець Гнат служив у Хотіні до смерті. Перед відходом до вічності отець Рожанський став ініціатором висунення і організатором переможної виборчої кампанії Юліана Романчука, громадського та культурно-освітнього діяча. 2 червня 1883 року о. Гнат раптово помер в дорозі з села Перегінське до Хотіня у віці 39-и років. Справу отця Рожанського продовжив декан, о. Ігнатій Губчак, який очолив «Просвіту» Калуського повіту. В 1885 році на знак пам’яті про отця Гната в «Братство тверезості» одночасно вступило 300 мешканців села Хотінь.
Щодо вшанування пам’яті знаного священника, то у Калуші на його честь названо провулок. У Хотіні встановлена меморіальна дошка роботи Ігоря Семака. Також за спільною ініціативою світлої пам’яті отця Дмитра Кишенюка та отця Андрія Ляховича місцевий народний дім отримав назву Гната Рожанського.
Підготувала Сабіна РУЖИЦЬКА
