Бажання малювати з’явилося в народної художниці з села Побережжя Єзупільського протопресвітеріату Надії Мойсей-Гасюк у храмі.
Нині жінка – авторка сотні картин та багатьох ікон. Її твори експонувалися на семи персональних виставках у кількох музеях Прикарпаття, мали й мають великий успіх у поціновувачів мистецтва.
Народилася жінка у багатодітній родині у селі Стриганці (тоді ще Тисменицького району). Батько був столяром, мати доглядала дітей. У родині їх було аж шестеро. Надія—наймолодша.
«Якщо би ви хотіли запитати, чи малювала я у школі, то одразу скажу — ні. Хоча загалом малювала на уроках малювання, але… як усі. На жодні гуртки не ходила, у виставках участі не брала. Тому й таким цінним став мені подарунок від Бога — бажання, а згодом і уміння малювати», — зізнається мисткиня.
Після закінчення школи майбутня художниця навчалася на кухара та технолога, працювала в Івано-Франківську в одному з кондитерських цехів, згодом – у сільському кафе. Метка й знаюча у куховарстві та кондитерській справі, жінка створила власну пекарню, випікала хліб і булочки, оформляла торти на весілля. До бізнесу залучила й чоловіка. Здавалося б, усе в житті пані Надії складається добре: є родина, робота, власна справа. Та душа жінки прагнула ще чогось особливого.
Слід зазначати, що пані Мойсей-Гасюк – активна практикуюча християнка, часто ходила і ходить до храму.
«До церкви, попри заборони в радянські часи, мене мама водила, — говорить жінка. — Я на хорах любила стояти, спів слухати. Також мене, сестер та брата батьки навчали молитов, жити за совістю і законами Божими, нікому зла не робити».
…Пані Надія працювала ночами, удень продавала булочки на ринку, а в неділі та свята ходила до храму, щоб дякувати Богові. Кілька років жінка була учасницею Марійської дружини.
«Одного разу, розглядаючи в церкві образи, я чомусь подумала, що теж могла би створити щось подібне, — каже мисткиня. – Повернулася додому, бажання лише посилилося. Минуло кілька днів, а думка не сходила з голови: малювати та й усе. Наче хтось невидимий говорив мені: «Бери і малюй!».
На той момент 43-річна жінка не знала, що робити з цим непереборним бажанням. Одного разу, зустрівши місцевого художника, сказала, що її син хотів би малювати, бо говорити, що це вона хоче взятися за пензель, соромилася. Той порадив купити акварельні фарби і починати малювати. Ця порада пані Надії не сподобалася, вона хотіла малювати гуашшю.
Згодом поговорила зі ще одним майстром пензля, Михайлом Ходаком, якому вже зізналася, що це вона сама хоче малювати. За його порадою, жінка взяла дошку ДВП (дно із шухляди), поґрунтувала клеєм ПВА, Михайло приніс їй фарби і пані Надія намалювала вазу з квітами.
«Мені тоді здавалося, що це — шедевр, хоча тепер розумію, що це був такий собі малюнок», — каже мисткиня. Через кілька днів поїхала до Івано-Франківська та купила у художньому магазині полотно, підрамники й почала творити. Творить уже 16 років.
Життя склалося так, що жінка рано овдовіла, двоє дорослих синів, створивши власні родини, живуть окремо. А мисткиня присвятила себе художній і поетичній творчості. За словами пані Надії, вона ніде і ні в кого не вчилася, хоча, додає, що її вчителем був Господь, а надихала — природа.
Бог вчинив так, що жінка самотужки удосконалювалася, придивлялася до всього, що її оточувало та відтворювала фарбами. Малювала і малює пейзажі, натюрморти, сюжетні картини з життя села, відтворення народних традицій, портрети, ікони. Щодо останніх, то мисткиня вагалася, чи братися за зображення Богородиці, Ісуса, Ангелів, говорила зі священником, а той сказав, що коли Творець дає талант, то не лише можна, а й треба малювати як знак подяки Йому.
Перший образ пані Надії – Богородиця-годувальниця. Щоразу перед початком роботи пані Надія довго молиться та просить Бога допомогти їй творити. Частина ікон жінки є в авторських рамах на оргсклі. Створюючи ці рами, жінка використала уміння кондитерки: такими візерунками, які є на рамах, вона колись прикрашала торти.
За свою творчу діяльність Надія Мойсей-Гасюк створила близько 400 картин, мала сім персональних виставок. У 2018-му році була першою лавреаткою обласної премії імені Параски Хоми. А ще мисткиня пригадує, що коли понад 30 років тому посвячували її дім, то один із священників сказав: «Чи не хотіли би ви, щоби у вашій хаті був музей?». Жінка щиро здивувалася: який музей? Але погодилася, сказала, що хотіла би.
Зараз у пані Надії є музей з постійною експозицією її картин. Також жінка пише вірші на релігійну тематику та мовить, що все це подяка Господу за те, що дав їй талант творити.
Сабіна РУЖИЦЬКА
