Десять років учасники молодіжного фольклорного колективу «Дністрові дзвони» із села Петрів на Тлумаччині, які кілька років тому колядували в Блаженнішого Святослава, попри війну збираються на репетиції та виступають.
У колективі майже всі учасники без музичної освіти, але співають настільки професійно і злагоджено, що їх до війни запрошували представляти Прикарпаття за кордоном та вітати Президентів.
Керівник колективу Володимир Жилюк, лікар за фахом, зізнається, що змалку любив співати. Коли хлопець почав прислуговувати біля священника у сільській церкві (зараз це участь у вівтарній дружині), то з цікавістю слухав, як звучить хор. Згодом він, 15-річний юнак, співав у дуеті з односельчанкою Іванкою Максимчук.
У травні 2013-ого ініціативний і творчий молодик зібрав своїх друзів та знайомих і створив молодіжний колектив. «Ми збиралися в храмі, багато співали церковних і народних пісень. Тоді ніхто з нас не мав музичної освіти, не умів грати на жодному інструменті. Було лише неймовірне бажання — співати», — пригадує Володимир Жилюк. До речі, на перші репетиції прийшли чимало хлопців та дівчат. Проте ті, які або не могли, або не хотіли багато працювати, самі пішли.
Колектив назвали «Дністрові дзвони». За словами пана Володимира, така назва є тому, що село Петрів знаходиться над Дністром. А щодо дзвонів, то вони завжди скликали людей до церкви. І саме в храмі оголосили про створення колективу. Окрім цього, дзвони — це символ духовності, мелодійності, гучності. Щоби мати цікавий і автентичний репертуар, юнаки та юнки записували у місцевих старожилів старовинні народні обрядові повстанські та стрілецькі пісні, колядки, гаївки, вивчали їх.
Деякі народні твори Володимир Жилюк знаходив у ютубі, в проєкті угорця Міклоша Бота «Поліфонія». (Це онлайн архів українського музичного фольклору). Власне, звідти «Дністрові дзвони» взяли чимало пісень з Півночі, Сходу та Центру України. Згодом пан Жилюк з колективом презентував розучені пісні на сільських святах, їздили на виступи в район.
«Одну пісню розучували кілька тижнів або більше місяця, записували себе на диктофон. Згодом я слухав наш спів та порівнював його зі співом інших професійних та аматорських колективів. Так і «виспівалися», — продовжує співрозмовник.
Через старовинні пісні та автентичну манеру співу їх зауважили в області.
«У 2019-ому році ми представляли Прикарпаття в Румунії, брали участь у фестивалях і конкурсах. Так у 2021 році ми посіли перше місце на VНаціональному чемпіонаті з фольклору «EUROFOLK-Україна» в Одесі», — розповідає Володимир Жилюк.
Чільне місце в творчості колективу займає релігійна тематика. «Дністрові дзвони» співають на Літургіях у місцевому храмі, виступали в багатьох церковних громадах області. У січні 2022-ого учасники колективу колядували Патріарху Святославу та співали у Патріаршому храмі Літургію.
«Ми дуже хотіли виступити у Патріаршому Соборі в Києві, і наша мрія здійснилася. Нас поблагословив Блаженніший Святослав. Це дало нам натхнення для нових проєктів та виступів», — мовить керівник колективу.
…Але їхні плани перекреслила війна. За словами пана Володимира, всі учасники «Дністрових дзвонів, як і мільйони українців, були стривожені й розгублені, багато молилися та робили і роблять все можливе для наближення миру й перемоги. Цьогоріч учасники колективу колядували разом з гуртами своїх вулиць, бо у Петрові є така традиція: колядувати вулицями.
Виступають учасники «Дністрових дзвонів» у старовинних костюмах, які познаходили в рідних та односельців. Зокрема цікавими є майже 100-річні зимові кожухи та вишиванки. Інший одяг — новий, пошитий за зразками автентичної народної ноші. Зараз у колективі семеро осіб: двоє чоловіків та п’ятеро жінок віком від 20 до 26 років. До речі, часто з «Дністровими дзвонами» виступає і парох місцевої церкви о. Михайло Давиденко.
Сабіна РУЖИЦЬКА.
