В інтерв’ю для Радіо Ватикану — Vatican News сестра Олексія Погранична зі Згромадження св. Йосифа Обручника, розповіла про обставни, в яких отримали поранення її співсестра та греко-католицький священик під час здійснення гуманітарної місії Карітасу на Харківщині. «Дякувати Богу, що вони залишилися живі», — зазначає черниця, додаючи, що цей випадок спонукатиме їх більше дбати про безпеку.
У вівторок, 24 січня, біля села Липці, Харківськoї області внаслідок артилерійського обстрілу з боку російських військових, були поранені сестра Дарія Панасть зі Згромадження святого Йосифа та отець Віталій Зубак, греко-католицький священик Харківського екзархату. У момент обстрілу черниця та священик, разом із двома іншими працівницями Карітасу, перебували в мікроавтобусі: вони їхали виконувати гуманітарну місію в село Липці. Про це в інтерв’ю для Радіо Ватикану — Vatican News розповіла сестра Олексія Погранична, співсестра сестри Дарії.
За словами сестри Олексії, група осіб, які перебували в мікроавтобусі, прямувала в село Липці в рамках проекту «Тепло для зими», започаткованого «Карітасом» Харківського екзархату, для того, аби допомогти пережити зиму тим людям, чиї помешкання були зруйновані чи пошкоджені внаслідок бойових дій.
Того дня представники «Карітасу» планували зібрати інформацію про людей, які потребують допомоги.
«Все було погоджене з адміністрацією, — розповідає сестра йосифітка, — і вони, виїхали з працівниками. За кермом був отець Віталій Зубак, поруч сиділа сестра Дарія, яка є психологом, а на задніх сидіннях — ще одна психологиня та соціальна працівниця, яка реєструє бенефіціарів». Вже на останньому блокпосту при в’їзді в Липці перед машиною розірвався снаряд, який був випущений з боку російського кордону. Сестра Олексія підкреслила, що на мікроавтобусі була позначка «Карітасу», і тому було видно, що в ньому їдуть цивільні особи.
«Дякувати Богу, що не потрапили в машину, але постріл був зі сторони пасажира, тому сестра Дарія постраждала найбільше», — зауважує черниця. Коли сестра Дарія побачила, що залишилася в машині сама (інші вистрибнули раніше), вона зрозуміла, що їй потрібно обов’язково звідти вибратися, бо боялася, що мікроавтобус може вибухнути. Незважаючи на поранення в руці, животі і нозі, вона зібрала всі сили і виштовхнула себе з автомобіля через двері водія. Сестра Олексія зазначила, що сестра Дарія не мала на собі бронежилета, і з одного боку, це можна оцінювати негативно, але з іншого боку, як вона припускає, бронежилет, який важить приблизно 8 кг, мабуть, не дозволив би їй швидко вибратися з машини.
Дві інші працівниці, які сиділи на задньому сидінні, були цілком неушкоджені, а отець Віталій Зубик отримав поранення в голову, обличчя та в руку. Потім до них підбігли українські військові, надали першу допомогу і вже потім, коли закінчився обстріл, приїхала карета швидкої допомоги і забрала їх до однієї з лікарень Харкова.
«Дякувати Богу, що машина не вибухнула, — повторює сестра Олексія, — що осколки не потрапили в життєво важливі органи, бо бракувало дуже мало: в отця осколок потрапив біля скроні, а в сестри багато осколків також потрапили в живіт, але не зачепили внутрішні органи».
Перший і другий день, за словами сестри Пограничної, був важким як для сестри Дарії, так і для отця Віталія. Тепер вони поволі одужують, рани починають гоїтися. Контузія, яку отримали обоє, поволі пройде.
Одужати їм обом допомагає позитивний настрій. «Ми, духовні люди, переживаємо все з Богом, — каже сестра Олексія. — Найперше, я дякую отцю Андрію Насіннику, який щодня приносить їм Святе Причастя, бо це духовна підтримка, пожива, і найбільше, що можемо отримати, — це Ісус, Якого ми причащаємося. І я думаю, що це дає силу також попри всі рани, попри біль, прямувати вперед».
Ділячись думками про те, яким чином цей випадок вплине на подальше здійснення місії Карітасу, черниця зазначила, що ця місія не припиняється, але це стало спонукою для того, аби більше дбати про безпеку людей, бо людське життя — це найцінніше і найважливіше».
