Іванофранківець Богдан Савлюк – філософ, письменник, митець та журналіст – робить із полімерної глини невеличкі скульптури святих та церковних діячів.
Днями, під час візиту Глави УГКЦ Патріарха Святослава до Івано-Франківська пан Богдан подарував Блаженнішому свій виріб. Загалом талановитий митець створив понад десять серій з малими скульптурами українців.
«Я – філософ за освітою, але за фахом не працюю, хоча філософія мені допомагає в житті, особливо постулати відомого українського мислителя Григорія Сковороди про «сродну працю». Якщо коротко переповісти цей постулат, то в житті треба робити те, що вмієш і що любиш, і тоді матимеш задоволення, відчуєш повноту життя».
Пан Богдан працював у політичній сфері, у друкарні, у міськвиконкомі в соціальній службі. А зараз молодик працює на одне з інтернет ЗМІ Прикарпаття.
«Дуже люблю читати, навчатися чомусь новому, — мовить пан Савлюк. — У 2015 році мій друг дав мені цікаву мотиваційну книжку. У ній було багато пізнавального і навіть певні завдання із саморозвитку. Одним із завдань було згадати свої дитячі захоплення, які додавали тоді задоволення. І я згадав, що дуже любив ліпити щось з пластиліну. Що ж, згадка згадкою, але треба було щось робити. Я вирішив «повторити» свій дитячий досвід, але вже не з пластиліном, а з полімерною глиною».
За словами скульптора-аматора, ця глина дуже пластична та кольорова. За структурою вона нагадує пластилін. Є два види полімерної глини – термічна та самозастигаюча. Пан Богдан обрав для відновлення дитячого хобі термічну полімерну глину. Її особливістю є те, що після ліпки виріб треба обпалити. Митець це робить, використовуючи електричну духову піч.
…Отож кілька років тому молодик вирішив виліпити іграшки на українську тематику, хотів зробити щось таке, аби протиставити забавкам іноземного виробництва.
«У нас, українців, така багата історія, фольклор, є чимало новітніх героїв. Отож варто, аби наші діти (та й дорослі) знали їх, пізнавали свій край, історію через іграшки, через ігри. Я хотів виліпити казкових героїв, але в результаті виліпив фігурку… гуцула, жителя нашого чудового Карпатського краю. Згодом виліпив йому «друзів». І так вийшла ціла «гуцульська» серія іграшок».
Ця серія швидко розійшлися, і друзі порадили Богданові працювати далі. Згодом виник проєкт і марка «Теплі іграшки». Чому «теплі»? Бо полімерну глину митець «запікає», а також ці іграшки додають тим, хто їм має, або ними грається, своєрідного тепла, відчуття дому.
Наразі є 12 серій «теплих іграшок». Це вояки УПА, гуцули, українські письменники-класики та сучасні майстри слова, музиканти, співаки, політики, історичні діячі, герої Небесної сотні. Також за фотографіями Богдан Савлюк ліпить фігурки реальних людей, сучасників, робить їм «маленькі пам’ятники» за життя. Найновіша серія пана Богдана — «Воїни світла», це зображення сучасних вояків, які боронять Україну, світових політиків, культурних діячів, які підтримують Україну, та волонтерів. Із власноруч виліпленими фігурками пан Богдан з допомогою оператора Мар’яна Николюка створив перший в Україні мультфільм про вояків УПА «Воїни лісу» та «Воїни лісу-2». У 2019 році фігурки «теплих іграшок» з’явилися на поштових марках.
Для спільної роботи над кліпом із відомим українським гуртом «Kozak System» Богдан Савлюк виліпив скульптурки Ісуса Христа, Богородиці, Патріарха Любомира Гузара та Патріарха Святослава.
«Кліп ми зробили, а фігурки в мене залишилися. Отож під час візиту Блаженнішого Святослава до Івано-Франківська я вирішив подарувати йому власне мініатюрне зображення, — продовжує пан Богдан. — Патріарх дуже добре сприйняв подарунок та зрадів. Думаю, що буду й надалі продовжувати ліпити фігурки церковних діячів України».
…Задуми, що чи кого буде ліпити, у митця виникають спонтанно. Щодо процесу, то він тривалий. Спочатку треба виліпити певну частину скульптури, запекти, почекати поки остигне, і на цю частину наліпити ще якусь частину, скажімо, деталі одягу. І знову запікати 20 хвилин у печі при температурі 110 градусів. Загалом одну іграшку, що заввишки 8-8,5 сантиметрів, чоловік робить 7-8 годин.
Насамкінець Богдан Савлюк каже, що він — людина віруюча. Першою про віру, Бога, церкву розповіла йому бабуся, вона й навчила його молитися. Зараз з дружиною пан Богдан відвідує івано-франківський храм св. Володимира та Ольги.
«За молитвою, за роботою я почуваюся щасливим, потрібним, можу втілювати власні цінності і дарувати людям добрі емоції, – каже Богдан Савлюк. – А зараз у мене, як і в мільйонів українців, одне бажання – перемоги України та миру.
Сабіна РУЖИЦЬКА
