Війна в Україні сьогодні — тема № 1 у Європі та світі ще й тому, що оголила великі проблеми, на які світ волів закривати очі. Росія нині фактично підриває основи, на яких тримався світ після Другої світової війни — міжнародне право, міжнародні інституції, які були важелями впливу, загалом всю систему міжнародної безпеки. Про вплив війни в Україні на світову систему політики, дипломатії і безпеки в розмові з Кшиштофм Томасіком для книги «Бог не покинув Україну» говорить Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.
Чому лідери держав і представники дипкорпусів різних країн кажуть, що Київ на сьогодні є центром, де вирішується майбутнє світової дипломатії?
«Бо війна росії проти України підважила основи права та міжнародних відносин, — каже Глава УГКЦ. — Адже якщо велика держава може безкарно порушувати кордони сусідніх, щобільше, якщо ця країна отримала від сусідньої ядерну зброю, стала гарантом недоторканості її кордонів, а тепер загрожує їй ядерною зброєю, то це означає, що міжнародне право більше не працює. Отже, немає сили права — є лише право сильнішого, і всі міжнародні інституції, які постали після Другої світової війни на основі міжнародного права, сьогодні втрачають легітимність. Ці інституції і все міжнародне право мали захистити світ від можливих нових війн. Навіть сам проєкт створення Європейського Союзу повинен був гарантувати, що в Європі більше не буде воєн. Тому всі механізми співіснування націй і держав, які функціонували до 24 лютого 2022 року, втратили свої підвалини».
Блаженніший Святослав наголошує: Україна сьогодні в центрі уваги всіх міжнародних інституцій зокрема й тому, що саме ця війна й інвазія росії вповні оголила кризу міжнародного права і світової дипломатії: «На чому ґрунтується дипломатія? Адже дипломатія насправді — не якась торгівля між країнами: світ — не великий базар, де домовляються про ціну на нафту, газ чи навіть про ціну на мир. Дипломатія ґрунтується на міжнародному праві. Якщо воно не працює, то немає про що говорити. Тому ця війна перемістила Україну в центр діяльності всіх міжнародних інституцій — і гуманітарних, і тих, що займаються питаннями безпеки чи іншими видами міждержавних відносин у сучасному світі.
Україна перебуває зараз у центрі уваги, бо якщо росія переможе, то це означатиме, що Третя світова війна почалася повною мірою. Бо тоді жодна маленька країна не почуватиметься впевнено і намагатиметься створити свою атомну бомбу, адже жодна дипломатія не дасть їй безпеки. Матиме значення тільки «моя армія, моя зброя і моя атомна бомба», якими так сьогодні хвалиться і які благословляє Російська Православна Церква. А це означає, що ми входимо у світ джунглів, а не цивілізації. Сьогодні питання України, закінчення війни і повернення до кордонів 1991 року — це питання того, чи подолає міжнародне право сліпу агресію, чи ні. Тому сьогодні Україна є епіцентром світових подій».
Світ здригається до своїх основ і мусить змінитися — іншого шляху немає. Як бачить місію України в сучасному світі Глава УГКЦ?
«Місію України ми повинні передовсім усвідомити самі. Маємо зараз феномен безпосереднього досвідчення болю і трагедії війни, наслідків якої ми ще навіть не уявляємо. Але вже зараз нам відкриваються кілька дуже глибоких фундаментальних засад, до яких світ має повернутися.
Сьогодні Україна свідчить усьому світу, який є світом постправди і втрачає певні моральні детермінанти, що існують такі цінності, без яких людина жити не може. І ці цінності — аж ніяк не економічний добробут. Українці нині віддають життя за людську гідність, за право на життя і свободу. Це — основи кожного цивілізованого вільного суспільства. Якщо ж якась країна будує міжособистісні стосунки у ключі, де ціни на нафту й газ важливіші за ціну людського життя, то така країна приречена. Врешті-решт, це буде цивілізація Юдиних тридцяти срібняків, яка втратила щось безцінне».
Блаженніший Святослав акцентує: росія веде сьогодні в Україні саме колоніальну війну, — війну на поневолення, щоби втримати свій уявний макабричний образ пострадянської імперії. І Україна каже «ні» цим хворобливим бажанням: «Україна сьогодні свідчить: так, росія веде колоніальну війну в Європі, хоч багатьом важко це зрозуміти й усвідомити. Наприклад, для аргентинців європейці завжди були колонізаторами. І зараз їм важко зрозуміти, що Європа може мати якісь реальні проблеми, адже вважається, що справжні проблеми мають ті країни, які звільняються від європейського колоніалізму. У цьому переконані і в Латинській Америці, і в Африці, і в Азії… А Україна звільняється від російського колоніалізму в Європі! Тому без вільної України неможлива теорія визволення, якою так пишається теологія визволення, народжена у Бразилії.
Як колись Америка сказала «ні» Англії — і постали Сполучені Штати, як Аргентина сказала «ні» Іспанській короні — і постала вільна держава на півдні Латинської Америки, як Бразилія сказала «ні» Португалії — і постав великий культурний континент у Латинській Америці, як Індія сказала «ні» Великій Британії — і постав великий Індійський субконтинент, як Марокко сказало «ні» Франції — і постала процвітаюча держава в Північній Африці, так сьогодні Україна каже «ні» росії, і можна бути певним, що більше ніколи не скаже — «так». Якщо нині повторюють, що новий світ має бути вільним від будь-якого колоніалізму — політичного, ідеологічного чи економічного — і не розуміють, що в ньому не може бути місця російському колоніалізму, зокрема на теренах Європи, то цього вільного світу ніколи не буде».
