Сьогодні кожен українець щиро молиться і довірливо чекає на благу вість від Архангела Гавриїла про настання миру. Благовіщення має надзвичайно велике значення як для тодішнього людства, так і для сьогодення, для людей, які терплять жахіття війни… Від Благовіщення починається Новий Завіт, а з ним – і наше спасіння. Саме від цієї події, за пророцтвом пророка Ісаї, «народ, що в пітьмі ходив і у смертній тіні, отримує надію на світло велике» (пор. Іс. 9:1).
На благу вість про прихід Божого Сина людство чекало тисячоліття. На ту благу вість чекало небо й земля, чекали душі праведних в аді. З цим днем сповнилася Божа обітниця послати Спасителя, бо цього дня «Слово стало тілом, і оселилося між нами» (Йо. 1, 14).
Сьогодні, щиро молячись перед Господом, кожен українець чекає на благу вість про настання миру. Але як у тодішній події, так і в сьогоднішній поборення зла, спричиненого присутністю гріха у світі, вимагає чиєїсь жертовності себе заради порятунку інших.
Відповідь Марії Ангелу Гавриїлу під час Благовіщення була без вагань: «Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову!». Ця відповідь зберігалася у серці Богородиці ціле життя, навіть тоді, коли Вона стояла під хрестом і сім мечів прошило її серце…
Свято Благовіщення запрошує нас у цих трагічних обставинах війни повірити в Божий задум щодо нас. Бог не є тиран і він нас зовсім не карає. Просто у світі панує зло і через Благовіщення та Воплочення Свого Сина Він продемонстрував нам, як можна побороти це зло. Сьогодні через таке Благовіщення проходить кожен українець, який через власну довіру Богові готовий, щоб і через нього народився Христос і у нашій важкій епосі. Тоді разом з Ним ми не є покарані, навпаки, разом з Ним ми є немов Агнці Божі, що покликані забрати гріх зі світу. Сьогодні ми розіп’яті разом з Ним, щоб разом з Ним і Воскреснути та воскресити нашу пригноблену Україну. Тому не є марна жодна жертва кожного українця, який сказав «так» і пожертвував собою заради інших. Такі святкуватимуть цьогорічну Пасху уже на небесах у світлі справжнього Воскресіння Господнього, перемоги добра над злом. І як би нам важко не було від трагічної розлуки з ними, скільки ми б їх не оплакували, нехай кожного з нас заспокоює сильна віра у те, що вони у вічності щасливі, де немає ні болю, ні печалі, але життя безконечне! Вони загинули не як агресори, але як жертви та борці за справедливість. Сьогодні усі вони є надійним закриттям неба над Україною!
Богородиця стала тим першим і найвищим зразком, як відкрити себе на Божий задум, сказати Богові «Так!». Це її «Так!» ми щоденно продовжуємо у молитві Господній, яку навчив нас Христос: «Так, Отче, нехай святиться твоє ім’я; Нехай прийде твоє Царство; Нехай буде твоя воля»… Це слухняність на Боже Слово, гостинність, готовність, відданість, радість… «Величає душа моя Господа, і дух мій радіє в Господі, Спасі моїм»… також і посеред життєвих випробувань.
У це свято до нас, терплячих, з підбадьорюючим словом промовляє також читання з листа до Євреїв: «Хто страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу» (Євр. 3, 18).
Як відомо, ім’я «Гавриїл», який приніс добру звістку Марії, перекладається як «сила Божа». Ця сила Божа долає навіть найбільші життєві випробування. І ми це бачимо кожного дня, про це свідчать і наші світлі воїни. Тому, віддаючи й надалі нашу Батьківщину під Покров Богородиці, просімо у Господа, щоб по Його волі кожен з нас якнайбільше спричинився до якнайшвидшого здобуття довготривалого миру. Сьогодні увесь український народ каже «Так» Богові разом з Богородицею, щоб сповнити Його волю для подолання зла у світі, навіть якщо нам заради цього потрібно і потерпіти.
о. Іван СТЕФУРАК
