Життя дуже непросте і хаотичне, іноді сповнене багатьма подіями, які викликають у людини шквал емоцій і породжують безліч запитань. Зокрема і до Бога.
Про це читаємо на сайті ДивенСвіту.
Віруюча людина починає запитувати у себе – чи це нормально, що я сумніваюсь у Бозі чи релігії?
Насправді сумніватися іноді навіть корисно, бо через сумнів ми обмірковуємо свій шлях віри, сумніви допомагають пройти від етапу страху до етапу ствердження у вірі.
Сумніви, які породжують глибші роздуми над сенсом нашої віри, допомагають нам зрозуміти, на чому врешті базується наша віра, має вона фундамент чи збудована на піску?
Особливо у час складних переживань людина сумнівається. Бо здається, що якщо Бог не втручається, залишається осторонь, то можливо Він байдужий до людини? Дозволити собі сумніватися – це вибір дорослого зрілого християнина, який однак свій сумнів довіряє Богові, як би це не було парадоксально. Сумнів віруючого християнина – це швидше сварка з Богом, а не волання про те, що Бога немає.
Сумнів – це ознака криз віри, які ми переживаємо впродовж свого духовного шляху. А криза, як відомо, це завжди перехід від нижчого до вищого рівня. Не забороняймо собі сумніватися, навпаки, нехай сумніви роблять наші стосунки з Богом міцнішими.
