Владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, упродовж місяця травня, що традиційно в Українській Греко-Католицькій Церкві присвячений вшануванню Пресвятої Богородиці, запрошує до чергового медійного духовно-пізнавального проєкту #ПохвалаБогородиці. У межах цього проєкту на власній фейсбук-сторінці та на офіційному сайті Синоду Єпископів УГКЦ єпископ ділитиметься власними духовними роздумами про Матір Божого Сина та нашу матір. Запрошуємо і вас крокуватися разом із нами дорогою #ПохвалиБогородиці, випрошуючи у неї ласки і заступництво для наших родин та цілої нашої країни. Про це читаємо на сайті Синоду Єпископів УГКЦ.
«Непереможній Владарці на честь перемоги ми, врятовані від лиха, благодарні пісні виписуємо Тобі, раби Твої, Богородице. А Ти, що маєш силу нездоланну, від усяких нас бід охорони, щоб звати Тобі: Радуйся, Невісто неневісная!»
Цей перший Кондак, яким розпочинається Акафіст, був написаний пізніше від решти тексту і відображає тривалий досвід опіки Пресвятої Богородиці над Константинополем. Численні загрози і небезпеки пережила столиця візантійської імперії від частих атак аварів, персів і арабів. Величавий храм, споруджений близько 450 року на Влахернах в Константинополі та присвячений Богородиці, став видимим знаком тривалої небесної опіки Богоматері над містом та його мешканцями.
У цьому сенсі Акафіст має понадчасове значення, будучи молитвою подяки за поміч Богородиці у всіх часах і обставинах, в яких Її діти прибігають під Її материнський покров.
Ми, українці, зазнаючи смертельної загрози з боку північного агресора, благаємо у Богородиці захисту і порятунку. Робимо це, маючи перед очима незчисленні докази Її дотеперішньої спасенної присутності в історії народу. А збірним образом цього заступництва Пречистої над нами є Її постать як Оранти-Молільниці в Софійському соборі м. Києва.
Історики розповідають, що коли 1919-го року на наші землі сунула більшовицька орда, собор св. Софії був обстріляний військами Муравйова. Один зі снарядів вцілив у вівтарну частину Софійського собору, проте, не розірвавшись, застряг саме у тій стіні, на якій зображена Богородиця-Оранта. Так Мати Божа врятувала не лише собор, який є душею нашого народу, але собори наших людських душ, врятувала християнську душу нашого народу, який, попри жорстокі переслідування, зберіг християнську віру предків та силою цієї ж віри відновив незалежність Української держави наприкінці 80-х років.
Варто також пам’ятати, що визвольний рух українського народу розпочався рівно 1 рік після Чорнобильської катастрофи, коли Богородиця своєю появою у Грушеві розвіяла рештки страху в серцях наших краян та спонукала їх до мирного змагання за свої свободи і права.
Вона була із нами на Майдані, коли сотні тисяч українців з простенькими вервицями в руках прикликали її помочі та заступництва, — і темрява авторитарного режиму відступила з нашої землі.
Відтак і рік тому, коли загарбницькі московські полчища наблизилися до столиці, вони були відкинені силою Божою, що діяла в серцях захисників, а яку, без сумніву, ми випросили у Пресвятої Богородиці нашою щоденною молитвою на вервиці, яка триває від 2014 року аж досі.
Тому і нині із повною довірою прибігаймо під Її покров, благаючи, щоб Вона, наша «Непереможна Владарка» захистила нашу Батьківщину і повністю визволила нас від всіх ворогів — видимих і невидимих, щоб і ми, будучи врятованими від теперішнього лиха, вдячно закликали до Неї: «Радуйся, Невісто неневісная!»
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
