Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 11 травня
Темрява і світло — це протиставлення, що постійно повертається в Євангеліє від Йоана, щоби виразити дві можливі постави людини по відношенню до особи Христа. Хто йде за Ним, не ходитиме у темряві, але матиме Світло життя. З чого ж складається ця темрява? Хто йде в темряві, переконує Ісус, не відає, куди йде (Йо 12, 35). Отже, темрява — це ознака життєвої ночі, в якій людина, бажаючи зробити вибір на користь життя і правди, не може віднайти внутрішніх орієнтирів. І це вагання з часом стає причиною апатії в житті, позбавленому сенсу. Справді, хто входить у темряву, стає рабом брехні, позбавляє себе точки відліку, вирішує в своєму серці не виходити на світло. Отже, не йдеться про поодинокі випадки, лише про рішення, яке дозріло в мороці пихатого серця, про свідомий і вільний вибір.
Звісно, ми не є темрявою, адже Христос вчинив нас синами світла, але ми постійно зіштовхуємося із ризиком знову впасти в темінь. Але навіть якщо в якусь хвилину ми піддамося темряві, існує правда, яка може знову пробудити в нас духовні сили. Це впевненість у тому, що Бог нас любить. Ця впевненість оживає щодня в молитовному діалозі з Ним, на щоденній молитві. Ось чому важливо, щоби віддаючись щоденним турботам, — як влучно зауважує єврейський містик Вахія ібн Палуда, — ми це робили так, аби найцінніша частина нас самих, найбільш уважна, була віддана тому, що, як ми знаємо, є справді важливим.
Отже, сьогодні просімо у Господа благодаті завжди ставати у світлі Божого Слова, передусім у дні найбільшої темряви, коли відчуваємо брак мотивації, млявість і лінивство. Молімося тоді цими словами: Лише Твоє світло, Боже, може вирвати мене з темряви банального і незначущого життя, в якому я не відчуваю крил. Вчини, щоби я прийняв Твоє Слово як світильник для моїх ніг, і, проливши яскраве світло на все минуще, я замешкав в Тобі — джерелі чистого світла, що освічує кожне створіння.
