У Музеї історії Галича, що у селі Крилос, триває виставка Богородичних ікон.
В експозиції представлено 22 ікони із колекції Архікатедрального і Митрополичого собору Воскресіння Христового УГКЦ міста Івано-Франківська. Два образи датуються кінцем ХVІII, решту ХІХ – початом ХХ сторіччя.
«Оскільки травень — місяць, присвячений Небесній Неньці, то і в нашій збірні ми хотіли показати красу та духовність зображень Пречистої Діви», — каже Анна Жолоб, старша наукова співробітниця музею. — На жаль, на усіх представлених іконах немає підпису авторів та дат написання. Це можна пояснити тим, що період ХІХ початку ХХ сторіччя, з яких маємо більшість образів, був дуже складним для галицького та й загалом українського іконопису. Адже більшість територій нашої держави перебувало під чужоземним пануванням. Та після відновлення у 1807-ому році Галицької митрополії, іконописне мистецтво почало новий етап».
На більшості ікон Діва Марія зображена із малими вустами та неприродно довгими руками. За словами пані Анни Жолоб, це не означає, що іконописці не вміли писати. Усе це має символічне значення того, що Марія все зберігала у Своєму серці, тонкі губи — символ духовного життя, прямий ніс — ознака краси та гідності, видовжені пальці — символ аскетизму і духовності. Тобто іконописці зображали дещо деформоване земне тіло з метою підкреслити духовний бік.
Шість ікон на виставці присвячені святам Літургійного року, що пов’язані з Пресвятою Дівою: Різдво Богородиці, Різдво Христове, Стрітення, Введення в храм Пресвятої Богородиці, Покров та Успіння. Інші ікони також дуже цікаві, а деякі – мало знані. Так можемо побачити на виставці ікону Печерської Богородиці зі святими аскетами Антонієм та Теодозієм, Всіх скорботних радість, Богородицю Ласк, Богородицю Пом’якшення злих сердець, Коронування Пресвятої Богородиці, Богородицю Царицю Ангелів, Богородицю Одигітрію, Богородицю Благодатне Небо, Оплакування Богородицею Ісуса Христа, Богородицю Годувальницю.
Пані Анна Жолоб акцентувала увагу на іконі «Неопалима купина». За словами працівниці музею, на ній зображено Богородицю-Одигітрію з Ісусом на руках на фоні восьмикутної зірки. Зірка складається з двох чотирикутників червоного і зеленого кольорів. Це символічне зображення неопалимої купини, де синя або жовтувата чи зелена барва означає саму рослину, а червона — Божественне полум’я.
Цікаво, що сучасні дослідники почали вивчати, що ж таке неопалима купина, і виявилося, що така рослина є. В Україні її називають ясінець білий. Назва походить від того, що листя рослини нагадує листя ясеня. Цвіте неопалима купина в травні-липні. Цвітіння залежить від погодних умов, оскільки цій рослині потрібне тепло.
Відома неопалима купина з біблійних часів. Зокрема про рослину написано у Старому Заповіті. Так пророку Мойсею Сам Всевишній з’явився у вигляді куща, що горів і не згорав. Це й була неопалима купина. Такій начебто дивній властивості рослини є цілком наукове пояснення. На листках і стеблах рослини є маленькі пухирці, що виділяють ефірні олії. І коли в сонячну безвітряну погоду біля неопалимої купини запалити вогонь, то олії можуть спалахнути в повітрі. При цьому полум’я не завдає шкоди листям.
Біля Богородиці є драбина, що верхнім кінцем притулена до Її плеча. Символічне значення цього, що через Пресвяту Марію зійшов на землю Син Божий, Який може взяти до неба всіх, хто цього прагне. У променях зеленої зірки зображені Ангели, а в променях червоної — зображення чотирьох святих Євангелистів.
На виставці можна побачити також зображення Богородиці Остробрамської. На ній Діва Марія має дві корони. 1929 року у Львові був побудований костел на честь цієї ікони. Після Другої світової війни святиню закрили, у приміщенні зробили склад. А в часи Незалежності України храм передали УГКЦ, зараз це церква Покрови Пресвятої Богородиці. А на іконі Богородиця Ласк із рук Найсвятішої Діви, що спрямовані донизу, тобто на землю, до людей, виходять проміння. Вони символізують незліченну кількість ласк, які можуть отримати люди, звернувшись з молитвами та проханням до Богородиці.
Є ікона, де Богородиця стоїть на земній кулі, а навколо Її німбу — 12 зірок. Під Її ногами місяць та переможений змій, уособлення зла. Адже знаємо, що Пресвята Діва чистотою та народженням Сина Божого перемогла темряву, впустивши у світ Світло Світу. У руках Богородиці — лілія — символ Непорочності і святої чистоти.
«Загалом про кожен образ Пресвятої Діви можна говорити годинами. А ще краще відвідати виставку і щодня молитися до Найсвятішої Матері, аби Вона випросила ласк у Свого Сина, щоби був мир, аби всі наші захисники повернулися до своїх домівок живими і здоровими, аби процвітала мирна Україна», — підсумовує Анна Жолоб.
Сабіна РУЖИЦЬКА
Світлини – Анни Жолоб
