Владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, упродовж місяця травня, що традиційно в Українській Греко-Католицькій Церкві присвячений вшануванню Пресвятої Богородиці, запрошує до чергового медійного духовно-пізнавального проєкту #ПохвалаБогородиці. У межах цього проєкту на власній фейсбук-сторінці та на офіційному сайті Синоду Єпископів УГКЦ єпископ ділитиметься власними духовними роздумами про Матір Божого Сина та нашу матір. Запрошуємо і вас крокуватися разом із нами дорогою #ПохвалиБогородиці, випрошуючи у неї ласки і заступництво для наших родин та цілої нашої країни.
«Освітивши Єгипет світлом Твоєї правди, Ти розвіяв темряву облуди, бо ідоли його, Спасе, впали, не встоявши перед силою Твоєю, а ті, що їх позбулися, привітали Богородицю».
Той, Хто шукав захистку і безпеки у Єгипті, насправді приніс зі собою і у собі Боже світло, яким просвітив тамтешній люд і розвіяв темряву диявольської облуди і омани. Тут йдеться не про фізичну темряву, на окреслення якої в грецькій мові використовується поняття «скотос», а про духовну, моральну темряву фальші, облуди і омани, що в оригінальному тексті Акафісту виражається терміном «псеудос», яким Отці Церкви описують гріх як щось оманливе і неправдиве. Пресвята Родина, шукаючи притулку у Єгипті, насправді принесла зі собою світло Божої правди і благодаті, перед яким відступають усі диявольські сили.
Роздумуючи про долю Пресвятої родини на вигнанні, мимоволі постає перед очима доля мільйонів наших співгромадян, більшість з них жінки і діти, які змушені були втікати з рідних сторін, рятуючись від агресії сучасного кровожерного Ірода. Ці наші краяни разом з травмами війни, непевністю і тривогою несуть в серцях світло надії, світло живої віри, світло жертовної любові, яким сьогодні світить наш народ для всього світу.
Очевидно, поняття «Єгипту» не має виключно географічного значення, а в літургійних текстах має також духовний вимір, стан духа людини і суспільства, коли розмиваються базові поняття людського життя, такі як гідність, правда, свобода, справедливість, остаточно — добро і зло.
Саме в такому «Єгипті» ми, християни, покликані нести Боже світло євангельської правди і благодаті. Такий Єгипет може бути і в бідних та нерозвинених країнах, і в багатих і заможних, які купаються в матеріальному добробуті, проте виявляють небезпечне нехтування моральними цінностями, допускають етичний і моральний релятивізм, що провадить до світоглядної дезорієнтації та духовного загублення. В такому «Єгипті» люди потребують доконче бодай промінчика світла, яке б показало напрямок, яким іти, розвіяло дошкульну темряву непевності, тривоги і браку почуття безпеки.
Також у сучасному світі є чимало ідолів, які бажають зайняти місце Бога в житті людини: технічний прогрес, добробут, споживацтво, мінлива мода тощо. Зрештою, сама людина, ставлячи себе на місце Бога та претендуючи на виключно Боже право вирішувати, що добре, а що зле, перетворюється на ідола сама для себе. Якщо ж в житті людини чи народу місце Бога займає якийсь ідол, то така людина і таке суспільство занурюється у темряву практичного безбожництва-атеїзму.
Духовний «Єгипет» може бути в нашому власному серці, якщо допускаємо до нього темряву гріха, зневіри і облуди. Господь, Який є Світлом для світу, прагне прийти і до нашого «Єгипту» і просвітлити його світлом своєї правди.
Дай, Боже, щоб перед цим світлом Божої істини повалилися усі ідоли у нашому житті! Дай, Боже, щоб ми самі стали носіями світла, перед яким розвіється темрява сучасної облуди, а ми, як вільні діти Божі могли співати Богові разом з Богородицею: Алилуя!
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
