Цими днями вийшов друком новий випуск часопису «Патріярхат», головною темою якого є «Покоління великої сили». Новий випуск редакція присвятила висвітленню ідентичності та формації молодого покоління.
Про це інформує Департамент інформації УГКЦ.
«Зараз скажу страшну річ: у свої 25-ть я була на похоронах своїх друзів частіше, ніж на весіллях. У нас інша молодість, аніж у наших батьків, інше життя, аніж у друзів з мирних країн», — пише у своїй статті в новому номері «Патріярхату» волонтерка, пластунка Маґдалина Димид. Маґда також відзначає одну важливу річ: Сучасна молодь — це найбільш таланна генерація усіх поколінь, оскільки вона вже як мінімум 30 років живе українським життям, чого не мала жодна генерація до цього часу. Це молодь, яка своєю кров’ю показала свою віру в такі великі цінності, як свобода, ідентичність, демократія, вільний світ. Протягом тисячі років цього не міг зробити ніхто».
Цю тему продовжує й інтерв’ю з Орисею Масною, парамедиком, яка працює на передовій. Орися — студентка УКУ, яка відреагувала на повномасштабну війну Росії проти України конкретними діями: спочатку волонтерила у військовому госпіталі, а згодом вступила до добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри».
Отже, цей новий випуск часопису «Патріярхат» редакція присвятила висвітленню ідентичності та формації молодого покоління. Про це розповідають самі молоді люди, а також своїми думками діляться освітяни й духовенство.
Про особливості освітнього процесу під час війни розповідає ректор УКУ Тарас Добко. Він говорить, що зараз університет працює над розробкою моделей взаємодії з місцевими громадами з метою підсилення їх спроможності у відновленні та розвитку. Це буде один із основних пріоритетів УКУ, оскільки, на думку уківців, громади є якраз тим місцем, де найкраще може відбуватися цілісний розвиток наших співвітчизників.
Розмірковуючи про сучасні тенденції в українському суспільстві, о. В’ячеслав Труш, парох Преображенської парафії УГКЦ м. Лозова, що на Харківщині, пише у своєму матеріалі: «Все йде до того, що священники будуть працювати у світі, а служити — по неділях, святах та у вільний час. І не факт, що працюватимуть лише в проєктах „Карітасу“, викладачами, а не водіями, зварювальниками чи кухарями». В цьому контексті цікаво також буде прочитати і статтю віцеректора Київської Трьохсвятителької духовної семінарії, о. Романа Островського, про актуальні виклики в семінаріях УГКЦ, одним з яких є необхідність покращення духовного проводу питомців, тому що нерідко є так, що один духівник трудиться для 30-ти чи навіть 60-ти семінаристів.
Про перешкоди в Україні й на поселеннях, передусім у Америці, мовиться у наступному блоці номера — «Аналітика», де вміщені статті Тетяни Євсєєвої про російські шовіністичні ідентичності, а також Андрія Сороковського про феномен «неприналежності» серед українських католиків.
Замислитися над перспективами трансцендентного крізь мистецьке осмислення війни дає нагоду стаття Роксолани Косів. Далі цим шляхом закликає йти Наталія Федишин у розвідці про одну з ікон-символів України — Почаївську Богородицю, яку російська Церква намагалася і намагається присвоїти, викрасти з української культури. Цього року сповняється 250 років від часу коронації Почаївської ікони папськими коронами, що є шансом переусвідомити як значущість греко-католицького Почаєва в українській історії, так і задуматися над його майбуттям. Бо чи варто забувати зло і насилля проти УГКЦ тільки тому, що воно давнє — питання риторичне.
Закінчується цей номер журналу оглядом трилогії дослідника Ігоря Набитовича про три покоління родин Фредрів і Шептицьких, який написав Ігор Василишин. Таки в Шептицьких, зокрема в умінні сміливо дивитися в майбутнє, є чого повчитися!
Нагадаємо, журнал «Патріярхат» можна передплатити через Укрпошту. Передплатний індекс — 90827. Часопис також можна придбати в електронній версії на сайті — journals.ua.
«Патріархат» є у Facebook та Twitter. Архів номерів шукайте на сайті часопису.
