Вияв ласки Божої у Крилосі та Гошеві

На Прикарпатті у двох знакових для християн місцях – селі Крилос та Гошівському монастирі Преображення Господнього на Яснiй Горi – відбудуться величні події. Так, 5-6 серпня люди матимуть змогу побувати на ХІ-ій Всеукраїнській Патріаршій прощі, помолитися біля Крилоської чудотворної ікони Матері Божої за мир та перемогу України. Також 5 серпня відбудуться урочистості з нагоди свята чудотворної ікони Гошівської Божої Матері. Ми вирішили розповісти читачам «Нової Зорі» про ці дві визначні святині.

Слався, князівська Богородице!

Образ Крилоської Богородиці знаходиться у відновленій Успенській церкві, поруч — фундамент відомого Успенського собору ХІ століття. У цій святині відбувалися урочисті церемонії інтронізації галицьких князів, які отримували титул королів. А розміри фундаменту Успенського собору вказують на те, що у ХІІ сторіччі він був одним із найбільших у Європі християнських храмів, а в Київській Русі-Україні поступався лише Софійському собору та Десятинній церкві. На жаль, собор до нинішніх часів не зберігся, але є відновлена Успенська церква. Образ Пресвятої Богородиці, за твердженням істориків, подарував храму князь Ярослав Осмомисл. Святиню вельможа привіз із Константинополя.

Через кілька років за молитвами перед цим образом почалися оздоровлення та інші чуда. За переказами, під час одного з татарських нападів, коли церква згоріла, образ Матері Божої з Крилоса знайшли в лісі на дубі, поблизу села Сокіл. Люди забрали ікону до місцевої церкви, а на тому місці вирішили побудувати каплицю. Проте невідомо як, але образ зник з храму і знову опинився на старому місці. Селяни вирішили віднести його до церкви сусіднього села. Та історія зі зникненням повторювалася. І в які лише храми не носили образ, він знову повертався до лісу.

Коли в селі Сокіл у 1435-ому році заснували василіянську Святовоздвиженську обитель, то люди принесли ікону в монастирський храм, де вона продовжувала славитися чудами. У 1707 році єпископ Йосип Шумлянський проголосив ікону чудотворною і повернув її до Крилоського Святоуспенського монастиря. В 1773 році для Крилоської ікони виготовили срібний оклад. Помолитися перед святинею приїжджали галицькі митрополити Сильвестр Сембратович та Андрей Шептицький.

Під час Першої світової війни Успенську церкву знову зруйнували, проте чудотворна ікона залишилася неушкодженою. Після війни церкву реставрували, чудотворну ікону помістили у вівтарі. Прощі до Крилоської чудотворної ікони відбувалися до 1960 року. Тоді Успенську церкву закрили, і вона стала експозиційною частиною Музею історії княжого Галича, філією Івано-Франківського краєзнавчого музею.

На той час чудотворна ікона знаходилася на хорах. Коли в 1989 році Успенську церкву передали громаді, мешканці Крилоса знайшли образ та повернули його в храм. Щоправда, ікону кілька раз переписували та оновлювали, але на ласку Божу, що дає Господь через святиню, це ніяк не вплинуло.

28 серпня 2006 року Глава УГКЦ Блаженніший Патріарх Києво-Галицький Любомир Гузар на свято Успіння коронував Крилоську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці. Зараз ікона знаходиться в церкві, і кожен, хто сюди прийде чи приїде, може помолитися перед чудотворним образом.

Вода із крилоських джерел

За кількадесят метрів від Успенської церкви, у кутку села, що має назву Підвинниця, є джерело, яке називають «Францискові очі». Сюди приходять люди, аби набрати води. За свідченням жителів села, про цю водойму також розповідають кілька легенд. Так говорять, що у княжі часи запросили монаха Франциска. Чернець був дуже освічений, знав кілька мов та повинен був перекласти на давньоукраїнську церковні книги. Франциск працював ревно, навіть уночі, при світлі каганця, і від важкого щоденного перенапруження очей осліп. А коли на Крилос напали татаро-монголи, то навіть не хотіли брати немічного ченця у полон, а скинули з крутого крилоського схилу. Та служитель Христа не помер, а прийшов до тями. Тіло боліло, очі не бачили, але Франциск почув, як неподалік нього шумить вода. Монах наосліп зачерпнув її, вмився і прозрів.

За іншим переказом, до джерела прийшов хлопчик Франциск. Він також втікав від ворогів. Щоправда сам втікати не міг, бо був сліпий. Малий відстав від гурту втікачів і не знав куди йти. Раптом хлопець почув лагідний жіночий голос. Невідома пані казала як і куди треба йти. Та хлопець боявся йти навмання. Тоді невидима для Франциска добродійка взяла його за руку й повела до джерела. Там сказала, аби хлопець зачерпнув води й умився. Після цього – одразу прозрів. Він хотів подякувати пані, але біля нього нікого не було. Згодом жінка рятівниця приснилася Францискові, хлопець зрозумів, що це була Сама Божа Мати, Яка врятувала його і від ворогів, і від сліпоти.

Також у Крилосі є ще одне джерело, яке називають Княжа криниця. Переповідають, що вона утворилася від удару князівського меча. Сталося це під час облоги татаро-монголами фортеці, що була на території сучасного Крилоса. Люди були виснажені й могли померти, бо не було у них ані їжі, ані води. І якщо витерпіти голод люди ще якось могли, то від спраги могли масово померти. Тоді вийшов сам змучений голодом та спрагою князь з вельможами на височину біля мурів і почав молитися. Просив Бога, аби врятував його народ, а згодом витягнув меч та тричі встромив його у землю. І сталося чудо: з-під меча забило джерело.

Люди могли втамувати спрагу, набралися сил та побили і прогнали ворогів. Після перемоги князь наказав обкласти каменем це джерело. Звідти люди почали брати воду, і хвороб та смертей у Крилосі поменшало. А з роками джерело стали називати Княжою криницею. У 1998-ому році львівські реставратори встановили над джерелом чотириметрову ротонду з мідним куполом та позолоченим хрестом. Біля криниці упорядкували зручні сходи та облаштували оглядовий майданчик.

• 

• 

«Цариця Карпат» на Ясній горі

Саме так називають Гошівську Богородицю. Перша згадка про чудотворний образ сягає початку XVIII-ого сторіччя. У 1704-1705 роках шляхтич iз Бережанщини Андрiй Шугай, перебуваючи в польському мiстi Олава, придбав двi копiї чудотворної iкони Белзької (Ченстоховської) Матерi Божої. Одну з них чоловік вирiшив подарувати родичу, а другу — залишити собi. І вже через кілька тижнів ікона, придбана шляхтичем, показала славу і могутність Господню. Так одного разу, коли вдома у вельмож нікого не було, трапилася пожежа, вогонь охопив усе довкола. Коли господарі повернулися, то були ошелешені та неймовірно засмучені, бо дім згорів ущент… Уціліла лише ікона.

Пiсля цього випадку образ став дуже дорогим для родини
Шугаїв. Минав час, і згодом три дочки шляхтича, рятуючись вiд татарських набігів, переховувалися в родинi Гошовських на Перемишлянщинi, у селi Дунаїв. Туди забрали з собою образ. А коли дiвчата повернулися додому, то, з невідомих причин, iкону… забули. Так образ потрапив до шляхтича Миколи Гошовського. У його оселі також сталося диво: iкона засяяла неземним свiтлом, а з очей Матерi Божої котилися сльози. Про побачене очевидці розповіли Львiвському єпископу Атанасiю Шептицькому. Він, пiсля свідчень та детального розгляду справи, визнав iкону чудотворною. На це 11 липня 1737 року видав спеціальну грамоту. Щоправда єпископ попросив шляхтича Гошовського перенести ікону в монастирську церкву отців Василiян. І 5 серпня 1737 року iкону урочисто перенесли.

У святині Господь почав ще більше діяти через образ. Так менш як за сто рокiв, до кiнця ХVIII-го столiття, у лiтописi монастиря вже було зафiксовано 117 чудес через заступництво Божої Матерi в Гошевi. Одним з перших чудес було датоване 5 серпня 1737-го, коли місцева жителька Кунегунда Садовська, будучи смертельно хворою, дивним чином одужала. Її чоловiк пiшов до Гошiвської церкви отців Василiян, довго лежав хрестом на підлозі перед іконою та просив Пречисту Дiву Марiю зцiлити дружину. Таких оповідей про вияв Господньої сили та ласки зафіксовано сотнями.

…У 1940-і роки, під час Другої світової війни, образ знову уцілів після пожежі. Але не врятували ікону від радянських безбожників. 1 червня 1950-го образ конфіскували спiвробiтники Станiславського УМДБ (управлiння Мiнiстерства державної безпеки). Вiдтодi немає вiдомостей про мiсце перебування оригiналу чудотворної iкони. Її слiд губиться.

Зараз у Гошiвському монастирi зберiгається перша копiя ікони, датована кiнцем ХIХ-го столiття. Вiднайшов її i передав 12 липня 2001 року отцям Василiянам в Iвано-Франкiвську один побожний добродiй. Урочисте перенесення iкони на Ясну Гору вiдбулося 14 жовтня 2001 року, на свято Покрови Пресвятої Богородицi.

1 липня 2009 року Вселенський Архиєрей Бенедикт ХVI, Папа Римський, поблагословив золотi корони й шати для Божої Матерi в Гошевi. Урочистi святкування з цієї нагоди вiдбулися 28 серпня.

Попередньо, 4 червня того ж року, Гошiвський Марiйський центр приєднано до зв’язку духовного спорiднення iз папською базилікою Святої Марiї Великої. Це стало пiдставою для того, щоб Апостольська пенiтенцiарiя своїми Протоколами надала повний вiдпуст, який можуть отримати вiрнi у святинi на Яснiй Горi в Гошевi.

• 

• 

• 

Підготувала Сабіна РУЖИЦЬКА.