Наше життя сповнене несподіванок – як приємних, так і неприємних. Однією з таких неприємних несподіванок стало для мене те, що мій син потрапив в тенета алкоголізму.
…Він ріс гарною дитиною, добре вчився в школі, займався спортом. Дуже любив футбол, навіть брав участь у міжобласних змаганнях. Одружився. Через рік народилася донечка. Кохана дружина, люблена дитина. Що ще хотіти від життя? Достатньо дякувати Богові за прожитий день, за його світлі миті.
Проте… Чарка перекреслила все. Розлучився з дружиною, зв’язався з сумнівною компанією, залишив роботу. Найбільший біль для матері, коли ти бачиш, що пропадає твоя дитина, і ти нічого не можеш зробити. Однак, кожна жінка, ставши матір’ю, назавжди позбавляє себе права бути слабкою.
І ось я почала боротися за життя сина, за його долю. Зверталася до лікарів, до священників, які молилися за навернення мого сина. Багато разів я молилася «Дев’ятницю до Богородиці, що розв’язує вузли».
На жаль, нічого не допомагало. Я вже розчарувалася і перестала молитися. Та якось в одній релігійній книзі я прочитала такі слова: «Не полишай молитви на вервиці, вона є найціннішою з-поміж Моїх діамантів. Хай ця молитва просякне твою душу».
І я знову почала молитися, ще з більшою вірою, ще з сильнішою надією на те, що Матінка Божа не залишить мого сина в біді. Я вірила, що Пресвята Богородиця розв’яже мою проблему, виявить співчуття до важкого стану мого сина.
Якось випадково мені в руки потрапила «Помпейська дев’ятниця». Я ознайомилася з життям блаженного Бартоло Лонго, із свідченнями та молитвами цієї книги. Я прочитала, що Матінка Божа дуже любить, коли до Неї звертаються через святу Вервицю до Матері Божої у Помпейській долині. Я ознайомилася зі свідченнями багатьох людей, чудесно оздоровлених. Серед них була й невиліковно хвора дочка головкомандувача Неапольським гарнізоном. Пресвята Діва пообіцяла: «Кожен, хто прагне отримати благодать, нехай молиться на мою честь цю дев’ятницю».
Ця вервиця розрахована на 54 дні. За цих 54 дні мого сина спіткали ще й інші прикрощі. Я молилася ще ревніше вдруге, тобто відмовляла вервицю ще 54 дні. Молячись, я не втрачала віри, що Діва Марія протягне свою, сповнену сили, руку, щоб врятувати від алкогольної залежності мого сина. Потім я втретє відмовляла Помпейську вервицю, і все налагодилося в житті мого сина.
Для нашої Матінки Небесної нема нічого неможливого! Вервицю не варто відкладати, бо все, що ми просимо, буде вислухане! Господи, дякую Тобі за це чудо!
Найсвятіша Помпейська Діво, Ти подарувала мені сина заново. Він по-іншому дивиться на життя. Вже двічі їздив у Ченстохову (на даний час він перебуває у Варшаві), щоб подякувати Пресвятій Богородиці за таку бажану отриману ласку зцілення.
Галина,
м. Галич
