У літературі ми знайшли не так уже й багато інформації про цього священника. Вони розкидані по різних джерелах, але цей душпастир заслуговує на те, щоб мати бодай невеликий, але зібраний докупи біографічний нарис.
Ігнатій (Гнат) Цурковський народився 1 січня 1820 року. Навчався у Львівській духовній семінарії. Під час навчання у цьому закладі у 1842 році з ним стався неприємний випадок. За спробу втечі з нього був покараний дводенним карцером разом із Юліаном Куницьким. Що стало причиною такого вчинку, ми не знаємо, але відомо, що семінарію він закінчив у 1847 році. 10 січня того ж року був висвячений на священника.
Працював він спочатку сотрудником у Надорожній Товмацького деканату, але недовго. Далі був сотрудником у Тисмениці (1847-1848), сотрудником у Палагичах (1848-1852), катехитом у Велесневі (1852-1857), приватним сотрудником в Олеші (1857-1868) та завідателем у Марківцях (1868-1869).
З 20 квітня 1869 року о. І. Цурковський служить у Лючі Пістинського деканату, а з 1870 року стає парохом у цьому селі. Тут він і помер 9 вересня 1889 року, прослуживши Богові та людям двадцять років.
Отець Гнат, як пишуть джерела, був «прогресивним священником». Плебанія у селі Лючі, поблизу Яблунова, у той час була гостинним осередком багатьох відомих громадських діячів, письменників та політиків. Тут часто бував Остап Терлецький, друг Івана Франка. Є світлина за 1880 рік, на якій увічнено Миколу Колцуняка, його дружину Клементину, Івана Франка, Кирила Геника, друга і соратника Каменяра, та його майбутню дружину Павлину Цурковську. До речі, для Остапа Терлецького о. І. Цурковський був родичем (рідним вуйком), оскільки його мати Елеонора Цурковська була сестрою цього священника.
Отець І. Цурковський мав п’ятеро дітей. Сини його Андрій та Юліан були одружені з Мінодорою Коржинською, дочкою о. Йосифа. Тут немає помилки, бо після смерті Андрія у 1892 році його брат одружився із його вдовою. Мінодора Цурковська була у 1895 році головою «Товариства руських женщин» у Станиславові. Також у сім’ї зростали дочки Климентина (заміжня за Миколою Колцуняком), Павлина (заміжня за Кирилом Геником) та Елеонора Хомніцька. Гнат Цурковський – прихильник і оборонець влади. Цікавим є шлюб Миколи Колцуняка, який походив із селянської родини, але оженився із дочкою священника. Причому Клементина була старшою за Миколу на десять років, але вони побралися і їхній шлюб був щасливим. Родом він із села Ковалівка, що під Коломиєю, мандрував, як гуцульський одіссей, від села до села, збираючи фольклор.
До 1848 р. ще дуже мало українців в Галичині з інтелігенції йшло на цивільні становища, а тільки виключно на духовні. Одного разу відомий письменник та історик Роман Заклинський запитав о. Ігнатія Цурковського, пароха в Лючі, чому поповичі не шукали собі цивільної служби? На це отець відповів, «тому, що котрий пішов на цивіля, то зараз винародовлювався». Це була правда. І тому маємо тепер такі польські прізвища, як Кучиньскі, Савчиньскі, Крушиньскі, Черкавскі, Ваньковскі, Зубжицкі, Сроковскі тощо, а колись це були русини, а не поляки за походженням.
Про синів о. І. Цурковського маємо тільки окремі згадки. Як було сказано вище, Андрій Цурковський – радник суду у Боснії, помер у 1892 році. Його брат Юліан працював у той час цісарсько-королівським авскультантом у Чернівцях. Про їхніх дітей невідомо нічого.
Життя дочок о. Цурковського простежуємо через їхні шлюби. Як уже знаємо, дочка Клементина (нар.15.08.1846 р.) вийшла заміж за Миколу Колцуняка (16.05.1856-02.07.1891) – народного учителя, який закінчив учительську семінарію у Станиславові і став у майбутньому активним збирачем фольклору. Після довгих поневірянь Микола Колцуняк отримав нове призначення – село Яворів на Косівщині. Сюди він приїхав із дружиною та дворічною дочкою Марією (06.12.1884–23.09.1922). А вже у Яворові у подружжя народилися сини Юліан (нар. 24.09.1885 р.) і Гнат (нар. 15.05.1888 р.), названий на честь діда по матері, та дочка Софія (нар. 05.01.1892).
Пізніше Марія по чоловікові Кузьма (1884-1922) стане відомою галицькою письменницею авторки низки оповідань, повісті та перекладів іноземних авторів. Як і батько, буде вчителювати у Корничі, Коломиї. Вона проживе коротке життя – не цілих сорок років і помре від туберкульозу у розквіті таланту. Трагічно складеться доля у Гната Колцуняка, відомого галицького графіка – архітектора за освітою, етнографа і фольклориста за покликанням. Він був наймолодшим у сім’ї, здобув освіту у Львові. Та військові лихоліття початку 20-го століття і більшовицькі репресії знищили палкого сина галицької землі. Середній син Миколи Колцуняка по імені Юліан пов’язав своє життя з кооперативним рухом, брав активну участь у розвитку галицької кооперації.
Друга дочка о. Цурковського Павлина стала дружиною Кирила Геника з Нижнього Березова. Він був сином березівського війта Івана Геника і після смерти батька одідичив дуже гарний маєток і на нім господарював. Цікаво, що його батько «яко бутний сільський шляхтич з Березова Нижного», повіту Печеніжин, жадав від пароха тамошнього, Яніковського, щоби ім’я дитини при хрещенню було Кароль, але він записав у метрику Кирило.
Кирило Геник був знайомий з Іваном Франком і коли він звільнився з тюрми, то зараз запрошував його Кирило до себе в гості на відпочинок. Він познайомився з Франком у 1878 р. і допомагав письменникові збирати матеріали про Гуцульщину. Його дружина радо приймала Франка, так, що відомий письменник не потребував журитися харчами.
Кирило мав таку вдачу, що всяке заняття швидко навкучилося. Коли по двох літах господарка йому сприкрилася, взявся до учительства і був дуже порядним учителем у своїм ріднім селі. Під впливом Івана Франка разом зі своїми обома братами-господарями, дбав про те, щоби вирвати нарід з рук шинкарів і лихварів, займався торгівлею, засновував крамнині. Пізніше, у 1896 році виїхав він до Канади, де був еміграційним комісаром і помер у м. Вінніпезі в 1925 році. Його дружина, яка набагато пережила свого чоловіка, була активною у громадському житті. У 1944-1947 роках Павлина Геник (там її називали Поліна) була головою Відділу комітету українців Канади у Вінніпезі. У подружжя Геників було шестеро дітей. Одна дочка вийшла заміж за англійця і мешкала у Каліфорнії, інші жили у Канаді.
Ось таким є короткий життєпис о. Ігнатія Цурковського із дотичними відомостями про долі його дітей. Проте його життя вписане на скрижалі історії і не тільки у Лючі, де він працював і де похований. Він належить до тих галицьких просвітників, що дійсно були «сіллю землі» у нашій Галичині.
Іван ДРАБЧУК,
історик, член НСКУ.
