При парафії храму Пресвятої Трійці (село Тустань Дубівецького протопресвітеріату) розпочали цікавий вид соціального служіння. Тут відкрили пекарню із символічною назвою «Ключ до неба».
«Ідея, що треба мати в селі пекарню, в мене виникла ще 2008-ого року, коли була велика повінь. Тоді протягом двох тижнів люди були без хліба, бо через велику воду його сюди довозили лише рятувальники, — розповідає отець Михайло Яблонь, парох церкви Пресвятої Трійці. — А в селі не так багато людей, які вміють пекти хліб. Та й у час біди у всіх були інші клопоти. Той момент дуже сильно запав мені в думки та в душу. Я подумав: якби в нашому селі була пекарня, то таких проблем можна би й уникнути, навіть під час стихії».
…Минули роки, змінилися люди, змінилися проблеми. З Божою допомогою пережили пандемію, і тепер переживаємо війну.
«А хліба, тим паче доброї випічки завжди людям було, є і буде потрібно, — додає священник. — І я почав розказувати багатьом друзям, знайомим та парафіянам про свій задум. Але насамперед я молився про те, аби здійснити добру справу».
Вочевидь, Бог «відгукнувся на запит», бо спочатку знайшовся жертводавець, а далі — приміщення для пекарні, де колись було сільське кафе. Згодом священник написав соціальний проєкт щодо запуску та розвитку пекарні.
Величезну допомогу надали німецькі партнери Caritas im Bistum Fulda, Weltkirche und missio im Bistum Fulda! У Німеччині знайшовся добродій, який має пекарню. Він прочитав, що в Україні хочуть відкрити такий заклад — і надав обладнання.
«Для нас це як подарунок з Неба», — радісно мовить отець Михайло. І на митниці, до речі, з обладнанням довго не стояли. Зараз пекарня працює на базі «Карітас Тустань». У пекарні є дві печі з 2004 та 2017 років випуску. Остання дуже потужна. Отець Яблонь жартома називає її «космічним кораблем із булочками на борту». Піч має 250 програм і в кожній по 8 підпрограм. Усе це на 12 мовах. В Україні є лише дві такі печі – в Мукачевому та в Тустані (!).
Працюють у пекарні, що знаходиться неподалік храму, дві місцеві пані. Вони добрі спеціалістки, і якраз шукали роботу в своєму селі. За словами священника, спочатку випікали лише батони, потім взялися за булочки. Наразі в асортименті є 6 видів хліба, 7 видів булочок та 2 види піц. Рецепти випічки люб’язно надали дистриб’ютори однієї з львівських фірм, що постачає продукти для пекарень. У планах ще з десяток хлібобулочних виробів. Зокрема хочуть освоїти випічку хліба за місцевими рецептами. Жертводавцями коштів на продукти для соціальної пекарні є місцеві священники та окремі добродії.
«Чому так назвали соціальну пекарню?», — запитую отця Михайла. Той відповідає що ключем до Неба є насамперед молитва, але Бог багатогранний, багатоманітний та й загалом Безмежний. І ключем до Неба може стати й хліб насущний, даний потребуючим, чи куплений, а гроші за нього віддані на бідних чи вояків. До речі, щодо благодійності, то під час щорічного дитячого парафіяльного табору його учасники провели благодійний ярмарок-квест.
«У перший день табору на Літургії мені спало на думку, що можна перетворити булочки… на автомобіль для наших Захисників. Я розповів про це дітям. Вони радо підтримали», — мовить душпастир.
30 дітей віком від 8 до 15 років взяли понад 300 булочок, носили у різні установи села та пропонували людям. А ще під час того, як діти носили булочки селом, у них був квест: на різних локаціях, куди приходили учасники табору, стояли аніматори, які давали завдання на духовну тематику. Також булочки возили у прихисток, що в Маріямполі. Там їх роздали внутрішньо переміщеним особам. Кілька днів тому отець Михайло з учасниками спільноти УМХ с. Тустань завітав у село Козина і там люди також швидко розкупили булочки. Був ще один цікавий момент: до села випадково заїхали гості з Києва, які їхали в Тустань, що на Львівщині, та… помилилися. Зайшли у місцеву пекарню та спробували хліба, ще й із собою взяли.
…Планів на майбутнє у священника безліч, але найголовніше — це не забувати про молитву, доброчинність, працювати на славу Божу.
Сабіна РУЖИЦЬКА.
