13 серпня 2023 р. Б. у парафії св. Параскеви с. Фитьків Коломийської єпархії відбулося молитовне вшанування памʼяті о. Івана Дереша – підпільного греко-католицького священника, уродженця Фитькова, з нагоди 95-ї річниці від дня народження.
Під час проповіді о. Микола Григорук розповів про життя о. Івана, його любов до Бога, своєї Церкви, України та вірність до кінця, незважаючи на страшні переслідування радянською владою.
Після Святої Літургії усі спільно помолилися панахиду за упокій душі отця.
На тетраподі, в інсталяції, були виставлені речі, які о. Іван використовував для звершення богослужінь у часи переслідування: чаша, дискос, єпитрахиль, хрестик.
Іван Дереш народився 11 серпня 1928 року в с. Фитьків Надвірнянського повіту на Станиславівщині у родині Василя Дереша і Теодори з Головінських. Мама була дочкою дяка, уміла читати й писати і змалку виховувала Івана та його сестру Анну у любові до Бога й України.
Початкову освіту він здобув у місцевій школі. У 1945-1948 рр. навчався у Станіславському державному учительському інституті за спеціальністю «історія». Працював вчителем історії у школах Фитькова та Велесниці. Був симпатиком ОУН, за що його звільнили з роботи.
Друзі-однодумці допомогли йому влаштуватися на роботу в аптечний склад у м. Станіславі. Згодом він працював у аптечному кіоску у м. Надвірна та завідував магазином «Оптика».
У період закриття церкви у Фитькові приводив додому підпільних греко-католицьких священників для звершення богослужінь та уділення святих Тайн. Це були: о. Михайло Матійців, о. Михайло Косило, отці-студити з Дори.
Організовував відправи маївок перед закритою церквою.
У підпіллі познайомився з єпископом Павлом Василиком, котрий прийняв його у свою таємну духовну семінарію.
Священничі свячення отримав у червні 1975 року з рук єпископа Павла Василика у с. Микуличин. Душпастирював у Фитькові (у хаті своїх батьків), м. Надвірна, м. Львів, м. Калуш, смт. Брошнів-Осада, с. Жизномир Бучацького району.
Через активну священничу і націоналістичну діяльність неодноразово був викликаний на допити у КДБ, на котрих зазнавав тортур (закривали у маленькому карцері, де на голову капала вода; залишали самого у кімнаті і вмикали камеру випромінювання). У хаті проводили обшуки з конфіскацією духовної, історичної та патріотичної літератури. В обласній газеті «Прикарпатська правда» у статтях проти УГКЦ очорнювали також і його імʼя.
Усі ці пережиття й переслідування підірвали здоровʼя отця, що стало причиною інсульту.
Великою підтримкою у цей важкий період для о. Івана були його дружина Марія та дочка Мирослава.
Помер отець Іван 29 жовтня 1987 року. Була інформація, що на похороні КДБ має здійснити облаву на єпископа Павла Василика та інших священників. Тому похорон провадив дяк п. Богдан Андруняк, двоюрідний брат отця і його однодумець.
Похоронений о. Іван на цвинтарі у рідному Фитькові.
Вічна йому памʼять!
о. Микола ГРИГОРУК.
