«Нехай Господь віддячить Вам за доброту», «Всевишній все бачить, та віддячить», «Бог краще знає, кому як віддячити», «Пресвята Богородиця Вам до помочі та віддяки» — таку народну мудрість я з дитинства запам’ятала від своїх світлої пам’яті бабусь Сабіни та Марії. Але в суть цих глибоких висловів я не вникала і над ними не задумувалася. Аж довелося в часи війни стикнутися з Божим провидінням і допомогою.
Це трапилося з моєю близькою подругою. Кілька місяців тому її знайома зі Львова, яка через війну з донькою та сином опинилася за океаном у США, попросила Оксану допомогти її старенькій тітці, котра потрапила у лікарню в Івано-Франківську. Жінці зробили операцію і потрібні були ліки для подальшого лікування та реабілітації. Знайома попросила подругу оплатити ліки, які потрібні були терміново. Натомість пообіцяла якнайшвидше надіслати витрачену нею суму. Оксана — добра та співчутлива жінка, яка сама виховує доньку та піклується про стареньких батьків, звісно, допомогла поважній пані. Купила усе потрібне, але витратила майже всі свої заощадження, бо ж ліків треба було чимало. Проте жінка була спокійною, знаючи, що знайома повинна повернути всі кошти, що вона витратила на її тітку.
Але… грошей на її рахунок не надходило. І коли Оксана прямо запитала знайому: коли ж будуть гроші, та відповіла, що у неї… фінансові проблеми, і вона не зможе віддати кошти. «Коли ж зможеш?», — запитувала подруга майже у розпачі. Та відповіла, що… не знає. І ще якось так дивно відповіла: «Бог віддячить тобі за доброту, вибач, якщо зможеш. Так уже сталося…».
Оксана дуже розізлилася, найперше на себе, що потрапила у пастку брехні. Отож жінці довелося звернутися до тітки, якій вона купляла ліки. Жінка розводила руками і казала, аби та почекала до кінця місяця, коли у неї буде пенсія, і додала, що коли вона віддасть потрібну суму, то їй доведеться голодувати, бо у неї немає жодних заощаджень. Усе витратила на лікарів, і ще он скільки доведеться віддати.
«Але ж зрозумійте, що і в мене зайвих грошей немає. У мене донька, і я пообіцяла їй купити велосипед. Чому вона повинна бути без подарунка? Я на таке не розраховувала», — пояснювала жінці.
«А що я можу зробити? Ліків повернути не зможу, і грошей наразі – теж, — сумно та приречено відповіла старша пані. — Але не сумуй, дитино, тобі Бог віддячить».
Ось… знову цей вислів. Оксана зізнається, що такі слова вже добряче почали її дратувати. Жінка зрозуміла, що цього місяця їй доведеться ще більше влізти в борги. Але найбільше засмутилася Зорянка, донька подруги, коли дізналася, що обіцяного подарунка не буде. Її повні сліз очі та промовисте мовчання не давали Оксані спокійно жити. «Ось як мені «віддячили», — крутилося в її голові. — І роби добро людям… Та нізащо».
…Минуло чотири дні. Оксана вже змирилася із втратою коштів. Залишився дуже неприємний осад на серці та душі. А далі… розпочалися справжні дива. Жінці написала знайома, яка наразі живе також за кордоном. Вона попередньо прочитала допис у соцмережах, що Оксана шукає велосипед для донечки, але згодом подруга зняла допис, через уже відомі причини. Пані з-за кордону запитала, чи Оксана вже знайшла подарунок доні. Та зізналася, що ні, і купляти двоколісник не буде, бо… І розповіла вже знайому сумну історію. Добродійка сказала, що вона з радістю подарує їй велосипед свого сина. Бо йому майже новий двоколісник навряд чи знадобиться, адже хтозна, коли вони повернуться з-за кордону, та чи взагалі повернуться. Ба більше, у неї є три велосипеди. Тому Оксана з донькою можуть піти до її родичів та вибрати собі той, що до вподоби.
Подруга не йняла віри, що це може бути. Але донька отримала велосипед, який перевершив усі сподівання матусі. Навіть маючи ті гроші, які вона витратила на тітку знайомої, невідомо, чи змогла б вона купити такий двоколісник.
Далі дива продовжилися… Від малознайомих людей Оксана почала щодень, як у якомусь фільмі казці, отримувати те, що їй було потрібно, але вона не могла собі придбати. Так у жінки з’явилося модне зимове взуття, шубка для донечки, дорога постільна білизна і навіть уже не нова, але цілком справна і добра кавоварка, яка чомусь «була на заваді удома» її колезі по роботі. А насамкінець її батькам виплатили державну допомогу, на яку старші люди вже й не розраховували.
«Та це ж справжня Божа віддяка! Я… я… не думала, що таке взагалі колись буває», — не тямлячись від хвилювання та щастя розповідала мені подруга.
Далі Оксана пішла до тієї жінки, якій купила ліки, і розповіла про все. Старенька довго плакала і намагалася віддати добродійці кілька сотень гривень. Оксана не взяла. А от з її племінницею у неї відбулася дуже серйозна розмова… Більше вони не приятелюють. Бо обіцяне треба виконувати.
Почувши цю історію, розумію, що таких випадків, особливо зараз, коли війна та економічна нестабільність, є чимало. Та й людей, які намагаються обдурити, вчиняти різні шахрайства, користуючись непростою ситуацією, на жаль, не бракує. Є також і такі, які, попри складнощі, відсутність коштів, попри те, що їхні рідні та близькі воюють або й навіть покинули цей світ на полі бою, в полоні, хворі чи поранені, все ж намагаються допомагати. Можливо й очікуючи, а почасти й не очікуючи ані подяки, ані відплати. Та їм віддячить Господь і проявить ще не одні дива.
Сабіна РУЖИЦЬКА
