В історії села Милування авторства вчителя Василя Завацького, яка вийшла друком в івано-франківському видавництві «Сімик» у 2014 році, я знайшов коротке повідомлення про уродженця цього села о. Дмитра Греська. Однак інформація виявилася досить скупою, тож довелося залучити відомі мені джерела, щоб її розширити. На жаль, більшого біографічного нарису не вийшло. Тож поки що задовільняємося тим, який є. Можливо, хтось відгукнеться з діаспори і про його працю за океаном ми з часом дізнаємося більше.
Дмитро Гресько, син Михайла та Анни (з дому – Тинів), народився 12 червня 1906 року у с. Милування. Його батько походив із багатодітної сім’ї, у якій зростало шестеро дітей. Один із батькових братів, теж Дмитро (1845-1930), був багаторічним дяком у місцевій церкві.
Майбутній священник Дмитро Гресько гімназію закінчив у Рогатині у 1929 році. Навчався в Станиславівській духовній семінарії. Висвячений Кир Іваном Лятишевським 11 червня 1933 року. Працював спочатку завідателем у с. Долина Товмацького деканату (від 01.11 1933 р.).
У 1935 році о. Д. Гресько виїхав до м. Філадельфія у США до дієцезії Преосвященного владики Костянтина Богачевського. У 1937 році працював у Оксанті, а у 1939 р. – в Ембриджі. Пізніше (з 1940 р.) служив у церкві св. Апостолів Петра і Павла у м. Клівленд (штат Огайо). У 1943 році призначений парохом цього храму. До речі, тут, як сотрудник о.-мітрата Д. Греська, розпочинав своє служіння майбутній глава УГКЦ Кардинал Мирослав-Іван Любачівський.
Також у 1947 році стараннями о. Д.Греська та його парафіян біло відкрито народну школу, де окремі уроки дозволили вести українською мовою. Це була перша школа у Клівленді, яку зорганізували та утримували українці.
Працюючи в Клівленді, о. Дмитро Гресько зініціював будівництво у цьому місті ще однієї церкви Святого Андрія і став рушійною силою в організації нової парафії. На зборах 17 жовтня 1964 року було вирішено побудувати новий храм. Архітектором УКЦ Св. Андрія був пан Вальтер Стікль, а будівельником – пан Василь Мурал.
Навесні 1966 року розпочалося будівництво і наприкінці того ж року УКЦ Св. Андрія була майже завершена. Загальна вартість будівництва склала 600 тисяч доларів США. Хоч перша літургійна служба у ній була відслужена наприкінці 1966 року, у неділю 28 травня 1967 року храм був освячений головним Високопреосвященним Архієпископом Амвросієм Сенишиним, ЧСВВ та співслужителем Правочинним отцем Дмитром Греськом. Тоді він був деканом Української католицької церкви в Огайо.
Прожив о. Дмитро Гресько довге життя. У 1973 році у Клівленді відбулося ювілейне вшанування 40-річчя священства і 30-річчя праці отця Греська у цьому місті. На той час він уже носив титул отця-шамбеляна.
30 червня 1976 року сімдесятилітній священник вийшов на емеритуру. Помер митрофорний протоієрей о. Дмитро Гресько 12 вересня 1986 року у містечку Санкт-Петербурзі (штат Флорида). Похований на кладовищі Святих Петра і Павла в Пармі (штат Огайо).
Тепер ще про один цікавий момент. При підготовці до написання цієї статті я прочитав інтерв’ю з п. Богданом Чабаном, де він згадав, що після переїзду їхньої родини до Америки їм допомагав родич отець Гресько. Імені він не вказав, але пізніше стало зрозуміло, що йдеться про отця Дмитра.
Перечитавши ще раз уважно книгу В.Завацького, я зумів простежити їх родинні зв’язки. Як з’ясувалося, у згаданого на початку статті дяка-самоука Дмитра Греська (на його честь, очевидно, і був названий племінник) була дочка Анна, яка вийшла заміж за Михайла Чабана, сина Юрія (1894-1959) і переїхала у село Клубівці. Там у них народився син Маріан, який взяв собі за дружину Марію Лозинську з Тисмениці. Саме їхнім сином і є згаданий Богдан Чабан. Виходить, що о. Дмитро Гресько і Анна Гресько-Чабан були двоюрідними братом і сестрою. Богдан Чабан приходився йому племінником, тому він і допомагав його батькам облаштуватися в США.
З інших представників цієї родини варто виділити ще Северина Греська, сина Дмитра Греська – дяка, відповідно брата Анни Чабан. Народився він у 1895 році у селянській родині. Мати – Марія Замрикот. Після закінчення Станиславівської гімназії виїхав до Праги, де закінчив Вищу школу інженерів, землеведення і лісоводства. По закінченні студій півтора року стажувався в Австрії. Деякий час, на початку 30-их років ХХ століття, він працював агрономом у Косові при філії «Сільського Господаря». Тут він був одним із найактивніших українських діячів.
Пізніше повернувся в рідне село, де влаштувався викладачем у рільничу школу. Він був єдиним уродженцем села Милування, який став управителем знаменитої на всю округу школи «Просвіти» перед Другою світовою війною. Його намагання повернути школі давню славу увінчалися тільки незнасними осягами, бо вибух війни перекреслив усі його плани. Працював у школі до 1944 року.
У час війни переїхав у Львівську область в с. Дашаву. Спочатку працював там у газовому господарстві інженером. Коли директор місцевої школи дізнався, що Северин володіє іноземними мовами, то запропонував йому вчительську роботу. Пізніше закінчив Інститут іноземних мов. Одружився з Василиною Чабан із свого села, мав двох дітей – Любомира і Славомиру. Помер у 1985 році, похований у Милуванні. Северин Гресько був четарем Української Галицької армії.
Ось такими є відомості про відомих представників милуванської родини Греськів. Серед них яскравим світлом виблискує ім’я священника о. Дмитра Греська. Однак для милуванчан воно є майже невідомим. Тому цією публікацією я хотів повернути його із забуття, щоб мешканці цього села пишалися своїм відомим уродженцем.
Іван ДРАБЧУК,
історик, член Національної спілки краєзнавців України.
