Згідно даних дослідження намірів та перспектив біженців з України, проведеного за ініціативи Управління Верховного комісару ООН у справах біженців у червні 2023 року, лише 14 % українських емігрантів мають чіткий план щодо повернення в Україну найближчим часом. Прийняли рішення про неповернення 6 % опитаних емігрантів з України. Усі інші демонструють відсутність чіткого розуміння свого майбутнього щодо перебування в Європі чи повернення в Україну. Про це зазначила д-р Оксана Міхеєва у доповіді на головну тему Синоду Єпископів 2023 року.
У доповіді про внутрішню та зовнішню вимушену міграцію мешканців України в контексті повномасштабного російського вторгнення доповідачка представила важливі статистичні дані щодо кількості українських біженців закордоном та внутрішньо переміщених осіб, ключові проблеми, з якими вони стикаються, а також їхній стан та наміри на майбутнє. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
За оцінками Міжнародної організації міграції (МОМ) влітку 2023 року в Україні зафіксовано 5,1 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Ця кількість включає в себе 353 000 осіб, які повернулися з-за кордону, але не у власні домівки.
Серед іншого, пані Оксана Міхеєва ствердила, що за даними Міжнародної організації міграції, найбільш вразливими категоріями серед українських мігрантів є літні люди, діти віком 5–17 років, а також люди з хронічними хворобами.
Щодо вимушеного переміщення українців закордон — у справу допомоги українським біженцям включилися практично усі європейські країни.
«Дані про області, з яких походять українські вимушені емігранти, відрізняються у різних опитуваннях. Однак перша п’ятірка в цілому залишається тою самою — це м. Київ та Київська область, Запорізька, Харківська, Донецька та Дніпропетровська області. В топ-10 областей входить Львівська область», — зазначила доповідачка, навівши статистичні дані.
Статистичні та соціологічні дані дають нам підстави говорити про те, що була лише одна значна хвиля вимушеної міграції — протягом лютого-квітня 2022 року, а у весняно-літній сезон кількість тих, хто вертався, перевищувала показники по тих, хто виїжджав з України.
Важливо зазначити, що в нещодавніх опитуваннях в Берні, Варшаві та Берліні питання щодо надання допомоги при потребі демонструє певний запит людей на підтримку з боку релігійних інституцій.
Підсумовуючи, доповідачка наголосила на проблематичності статистики вимушеної міграції в цілому, й особливо міграції до країн-агресорів. За оцінками UNHCR, від початку війни і до червня 2023 року були офіційно зареєстровані 1 275 315 українських біженців в РФ та 27 675 в Білорусі.
«Однак, оскільки Україна не контролює кордон з РФ в зонах бойових дій, а також кордон з квазідержавними утворенням „ДНР-ЛНР“ на окупованих у 2014 році частинах Донецької та Луганської областей — верифікувати ці дані неможливо. Так само практично неможливо відділити у цій статистиці тих громадян України, які добровільно перетнули кордон з РФ від тих, хто був депортований, перебуває у полоні, хто був змушений виходити через так звані „гуманітарні коридори“, відкриті лише в один бік — у бік РФ», — зазначила проф. д-р. Оксана Міхеєва у доповіді.
