Маріямпіль – місто Марії, розташоване в самому центрі Європи на землі Галицькій, де знаходиться наша пуповина і де проливалась кров наших пращурів у боротьбі за волю України. Тут правили розумні і далекоглядні наші князі: князь Ярослав Осмомисл, король Данило Галицький, тут закладалися підвалини нашої держави.
Місто було побудоване в 1691 році коронним гетьманом Станіславом-Яном Яблоновським. Він і звів на високім березі Дністра мурований замок, чотири високі башти охороняли місто від ворогів. Та найціннішою в місті була чудотворна ікона Матінки Божої, створена 500 років тому італійським художником епохи Відродження, другом Рафаеля, Антоніо Бацці (Содома).
Саме з цією іконою воював і перемагав турків коронний гетьман, саме до неї молилися воїни Яблонського і завдяки цим молитвам коронний гетьман одержав блискучу перемогу над турками в Віденській битві. Більше турки не насмілювалися нападати на наші землі. Сама ікона Матері Божої одержала назву – Мати Божа переможниця і була поміщена спочатку в придворній каплиці на Замковій горі поряд з костелом. Коронний гетьман побудував монастир католицького ордену капуцинів. Монахи під час молитви спостерігали чуда, появлялося дивне неземне світло і мелодійний спів. Чудотворна ікона піднімає місто на таку висоту, що сюди з’їжджаються купці з Європи, засновуються майстерні, школи, дитячі заклади, відвідують відомі викладачі, письменники, полемісти. Прочани сходяться з усього Опілля й Покуття, а прощі відбуваються два рази в рік. Місто процвітає, стає європейським.
Та ось закінчується Друга світова війна, часи змінюються й ікону передають у польське місто Вроцлав, де вона, коронована в чудесних срібних шатах, служить тепер полякам.
Що ж залишається в місті Марії? Скромна копія чудотворного образу, храм, де почергово мають богослужіння дві конфесії, а замість монастиря капуцинів – колишня тюрма, обведена колючим дротом, який збережений дотепер. Європейське містечко, яке мало колись Маґдебурське право, перетворюється в село привид (за словами одного з журналістів).
На щастя, завдяки зусиллям професора медицини великого патріота Маріямполя пана Володимира Боцюрка біля церкви закладається чудесний біблійний сад. Воістину геніальні скульптури виконані рукою талановитого скульптора, насаджені рідкісні дерева, притаманні для Ізраїля й тих місць, де творилася історія Ісуса: кедри, оливи, ясинець (неопалима купина), чудесні троянди. Низький уклін місцевим жителям, які дбайливо доглядають цей сад. У більшості маріямпільці – патріоти свого містечка, при розмові запрошують до себе. Тільки село Маріямпіль потребує великої допомоги, саме тут, у місті, яке колись мало Маґдебурське право, повинен бути і громадський центр, і Марійський центр. Маємо зараз війну, але треба наверстати упущене і творити тут оазис Марії. Скільки часу ще нас будуть вчити московити, щоб навчити боротись за свої святині?
Берімо приклад з поляків, як вони цінують чудотворні ікони. Більшість наших ікон забрано до Польщі. Навіть Ченстоховська Матінка Божа – це також українська. У другій половині ХІІІ ст., син короля Данила Галицького король Русі Лев Данилович привіз ікону Матері Божої, яку, за переданням, написав Євангеліст Лука, до Белза, де з великими почестями її помістили в Бельзьку святиню. Звідти вона помандрувала до Львова в монастир Святого Онуфрія. У 1328 році Сілезький князь Владислав Опольський забрав її до Польщі.
Лицарі елітної кавалерії польської копію Чудотворної ікони мали на своїх нагрудниках. То може б і на наших синьо-жовтих знаменах була копія наших чудотворних ікон? Без допомоги Матері Божої годі сподіватися на перемогу.
І знову перед нашими очима постає дві ікони: одна – ошатна, коронована прекрасними срібними шатами – польська, та наша – скромна Маріямпільська копія Марії Переможниці, яка звертається до своїх дітей, просячи шани і возвеличення. А вдячність Матері Божої не забариться. То ж віддаймо чудотворному образу Матері Божої Маріямпільської належну честь і шану, створім Марійський центр – і возрадується Марія, і поблагословить Україну миром та благодаттю.
Марія СМИЦНЮК
