Єгермейстер – алкогольний лікер, настояний на травах. Єдине, що спало мені на думку на літеру «є». Улюблений напій мого доброго знайомого іванофранківця Андрія Чепіля – нашого відважного захисника, музиканта, пластуна, волонтера, який загинув у червні 2023 року. Нехай пам`ять про нього завше живе в наших серцях та думах, нехай навіть в таких дрібницях.
Жувальна гумка (жуйка) – вважається кондитерським виробом, призначеним для жування, але не ковтаючи. Солоденькі чи м`ятні? Після прийомів їжі – саме те, що треба, якщо з відчуттям міри. Сподіваюся, сучасні методи виховання дітей передбачили засоби комунікації, аби правильно пояснити дітям, чому ковтати жуйку не слід. Бо мене в дитинстві налякали страшилками, що в такому екстреному випадку мене повезуть до лікарні та робитимуть операцію, бо жуйка склеїть всі органи. Уявіть рівень мого страху, коли я таки проковтнула жуйку з банальної необачності.
Зелений борщ – не такий крутезний, як червоний, але зі своїм шармом та кислинкою. Кислинку додає щавель, якого треба щедро намикати в грядці, обов`язково перед тим пожувавши кілька шматочків – для здоров`я корисно. Перший спробуваний мною в житті суп, в який додають яйця, і це для мене виявилося дивиною! Пізніше я полюбляла готувати зупу з води, травички й квіточок. Здобула одне яйце з курника, і сире розбила до зупи. Отримала прочуханки від мами – більше так не робила, але усвідомила, що яйця в борщ додають вже вареними.
Ииииии
Ікра – спершу я спробувала її на смак, а потім малій мені розповіли, що це цілком зрілі яйця риб, або ж креветок чи молюсків, і я довго мізкувала на дану тему. На жаль, дуже довго вважалася(-ється) важкодоступним делікатесом через свою кусючу ціну. Тому сотворилася традиція на святкування Нового року споживати канапки з червоною ікрою. Тепер розумію, що ця традиція поширилася від наших сусідів-кацапів. Ламаймо цю «звичку» – навіть якщо фінансово не можемо собі дозволити споживати ікру на постійній основі, хоча дуже полюбляємо, не ідеалізуймо святкування Нового року та не відкладаймо до нього – з`їжте в будь-який інший день та насолодіться.
Ї – ?
Йошта – на питання: «А ви їли коли-небудь йошту?» люди знизують плечима і запитують: «А що це?». Таке траплялося зі мною у 95% випадків. Йошта – це гібрид смородини та аґрусу. Якщо маєте свої кущикові плодові чагарники і прагнете різноманіття – запросіть туди йошту.
Креплики – фактично, вареники, але особливі, бо готуються лише двічі на рік – на Святвечори. Споживаються без сметани, смакуються в колі сім’ї, навіть якщо немає традиції спільних вечер. Об’єднують людей.
Лимон – чудовий додаток до чаю, до води, до страв, коли хворієш. З`їсти лимона на спір, не скривившись, не посміхнувшись – цікавий виклик. Насичений вітаміном С. Припадає до серця український синонім-відповідник – цитрина. Ци-три-на – наче співаєш, а не проговорюєш.
Мішанина – ще один ритуал воз’єднання родини. Не існує конкретного рецепту, адже весь посвячений на урочистій Службі Божій вміст Великоднього кошика, окрім паски, нарізається у велику миску. Ковбаса, шинка, м`ясо, коржики, яйця, натирається хрін. Готують та смакують спільно всі мешканці рідної хати. Наситившись вдосталь гемоглобіном та наповнивши шлунки, всі сповільнюються та ведуть прості людські теревені.
Нут – гордо красується в родині бобових. Дуже майстерно розкривається, коли трансформується в хумус (нутове пюре) чи фалафель (котлетки з нуту).
Олів`є – провокативний популярний салат. З давніх-давен вважався традиційним новорічним. Внаслідок повномасштабного вторгнення в українців постало питання: якщо ми відмовляємося від всього російського (музики, культури, традицій), то чи відмовлятися від радянського російського «Олів`є»? Глибоко задумавшись та досліджуючи історію, я переглянула різні відео з теми «за» і «проти» («проти» значно більше), потім ще раз спробувала «Олів`є». Легше відмовитися – у світі існує ще стільки смаколиків, вартих уваги та наших смакових рецепторів, ніж майонезний сумнівний ураган.
Повидло – живе в булочках; трансформується в напої, зливаючись в танці з холодною чи гарячою водою; мешкає на куснику свіженького хлібчика з маслом; оселяється в особливих закапелках наших сердець.
Румбамбар – він же ревінь. Смачний, коли він повидло. Розкривається, коли його занурювати в цукор і хрумтіти ним досхочу.
Сир – кулінарне мистецтво та окраса страв. До кольору до вибору його можна куштувати, куштувати і не накуштуватися. Домашній, твердий, плавлений, тертий, солодкий, солоний і ще багато добрих прикметників.
Торт – треба писати окремий текст про торт. Дайте відповідь на запитання: якщо б ви були тортом – то яким саме? І чому торт став атрибутом днів народжень – ви задумувалися над цим?
Узвар – українська насолода із сушениць. Пахне атмосферою дерев`яної хати, дідового саду, Карпат та Святвечора.
Фрукти – дякую Богу, що сотворив світ та фрукти. Мрію відчути смак всіх фруктів у Всесвіті. Знаю хлопця, який не любить жодних фруктів. А чи існують ще такі диваки?
Хліб – сакральний хліб. До нього слід ставитися з глибокою пошаною. Колективна пам`ять нашого народу береже біль про Голодомори та часи, коли люди гинули через насильницькі крадіжки хлібних крихт.
Цибуля – вміє за себе постояти, бо ви заливатиметесь слізьми, якщо зачепите її внутрішній світ. Без неї страви не ті. Має свій характер, і не зобов`язана подобатися кожному.
Чай – хочу пити чайні листочки зранку під час сніданку, біля озера, посеред університетських пар, на співбесіді, на роботі, дощовими вечорами. Чай – це культура, мистецтво, танець, поезія. Чай переплітає мій життєвий шлях з іншими. Відчуйте глибину споживання чаю.
Шаурма – те, що колись здавалося чимось страшним та огидним, виготовлялося переважно біля вокзалів; зараз же набрало колосальних світових обертів. Шаурма – це імпровізація та простота, вулична забаганка, яка не потребує особливих манер, етикету чи столових приборів. Це про різноманіття, право вибору та прості буденні радощі. Відчутно, коли приготована з особливим інгредієнтом – любов’ю.
Ь – ?
Юдзу – гібрид цитрусових. Одного разу я спробувала юджа-чай, і не можу забути цього нереального смаку. Рік я жила з цим смаком у роті, але не знала назви. Тепер знаю. Буду шукати ще нагоди здибатися.
Яблуко – солодке, кисле; червоне, жовте, зелене, неначе барви світлофора. Мами кладуть їх до портфеля своїх дітей, аби ті споживали вітаміни на перервах. Пану Ньютону яблуко так вдарило в голову, що він з переляку сформулював закон всесвітнього тяжіння.
В кареті швидкої допомоги я запропонувала яблуко пораненому бійцю, а він, посміхнувшись, відповів: «Якось одного разу чоловік взяв яблуко з рук жінки, і нічого доброго з цього не вийшло». Світ вже ніколи не був таким, як на початку існування.
Анастасія ГУЛЯЙ
