Різноманітних літніх активностей при десятках парафій Івано-Франківської Архієпархії цього літа, дякуючи Богові та ЗСУ, не бракувало. Кожен табір був цікавий, творчий, незабутній.
Зокрема, у селі Ямниця, на парафії храму святого Миколая, також відбувся цікавий християнський табір для дошкільнят.
Священники, аніматори, представники місцевої влади, батьки робили все можливе, аби дітям та підліткам було цікаво, весело, комфортно, аби вони почувалися добре і ще й при проведенні вільного часу, в мандрах, веселощах, танцях, співах, іграх, ще й пізнавали основи християнської віри, утверджувалися як учасники живих парафій.
У Ямниці до таборування вперше залучили найменших парафіян віком від… трьох до шести років. Про це в соціальних мережах повідомили священник-сотрудник, отець Ярослав Рожак та його дружина, добродійка Ольга. Як же зуміли знайти підхід і втримати увагу малих непосид у Ямниці?
«З дітьми на парафії у Ямниці ми працюємо сім років, — розповідає пані Ольга Рожак. — Якщо йдеться про табори, то працювали, звісно, з дітьми та підлітками дещо старшого віку. Але я та чоловік зауважили, що на Святу Літургію для дітей та молоді, яка у нашому храмі відбувається об 11.30, приходять багато молодих батьків із дітьми-дошкільнятами. І було би добре влітку організувати відпочинок для малят».
Ця ідея виникла ще кілька років тому, але були роки пандемії та війни.
Проте цьогоріч отець Ярослав з дружиною, порадившись з парохом, отцем Богданом Курилівим, отримавши від нього благословення, вирішили, що табір для малят все ж таки треба організувати. Адже відпочинок і розваги потрібен не лише для їхніх старших братів і сестер. Попередньо в Ямниці при парафії були два виїзні табори для дітей віком 9-11 і 12-16 років. Малятам вирішили організувати відпочинок на подвір’ї та в храмі, бо ж так безпечніше, і батьки можуть бути спокійними.
«Про проведення табору оголосили в церкві, — мовить отець Ярослав. — Зголосилися до участі 15 діток. Брали у табір тих, які легко залишалися без батьків».
Допомагали отцеві та добродійці їхні діти: донька і син, які стали аніматорами для малят.
За словами пані Ольги, програму табору розробили на три дні. Та дітки були настільки активними, що усе задумане вдалося зреалізувати протягом одного дня. Маленькі таборувальники були настільки непосидючі, що кожні 10-15 хвилин їм треба було змінювати вид відпочинкової діяльності. Отож діток навчали робити на собі знак хреста, коротких молитов до Ангела-хоронителя, Ісуса Христа, Богородиці і згодом навіть молилися на вервиці.
Літургій та молебнів не було, бо діти такого віку просто би не витримали навіть кількадесят хвилин. Та малятам розповідали про Бога, церкву, свята, були також ігри, банси, пісні, читали християнські казки, складали навчально-розвивальні пазли. Були й майстер-класи з аплікацій, ліплення. Дітям давали обводити букви у прописах, розмальовувати водяні розмальовки.
Також дітки щодня мали смачні перекуси.
«До та перед частуванням ми старалися, аби дітки молилися, і це теж частина християнського виховання, — продовжує отець Ярослав. — А коли була тривога, то дітки молилися за наших вояків».
Табір щодня тривав чотири години. Але найбільше дітям сподобалися водні ігри у спекотну погоду. Всі були цілком мокрі і неймовірно щасливі.
«Ось табір закінчився, але дітки разом з батьками, знайомими, родичами щодня приходять до церкви, вони й надалі граються, дізнаються щось нове, цікаве, і так стають повноцінними учасниками парафіяльної спільноти», — підсумовує пані Ольга.
А отець Ярослав додає, що він згадує слова Владики Йосафата Мощича, що кожна дитина, тримаючись за руку батьків, родичів чи опікунів, має йти маленькими ніжками до рідної церкви. Якщо вона цього не буде робити, то згодом не відчуватиме, що це її храм.
Сабіна РУЖИЦЬКА.
