27 вересня 2023 року журналісти католицького мультимедійного порталу Кельнської Архиєпархії взяли інтерв’ю у апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії владики Богдана Дзюраха, який у цей час брав участь у пленарній асамблеї Німецької єпископської конференції у Вісбадені.
Про це інформує пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ.
Владика Богдан Дзюрах звернувся до учасників Асамблеї, присвяченій темі війни проти його країни. Він вважає поведінку Російської Православної Церкви «великою компрометацією християнства».
DOMRADIO. DE: Жахливо, що ми починаємо звикати до новин про те, що в Україні щодня гинуть люди. Для вас це інакше. Вам, напевне, це болить щодня.
Владика Богдан (Апостольський екзарх для українців з осідком у Мюнхені, нині гість осінньої пленарної асамблеї Німецької єпископської конференції у Вісбадені): Звичайно. Ми засинаємо і прокидаємося з думками: Що відбувається в нашій Батьківщині? І, на жаль, добрих новин для нас поки що немає. Але ми не втрачаємо надії, бо нас підтримує Божа благодать. Тоді агресор давав нам три дні, і після цих трьох днів Україна повинна була припинити своє існування. Але цього не сталося.
Завдяки Божій допомозі, а також завдяки хоробрості наших простих людей, киян, які з великою самопожертвою захищали столицю, ми змогли вистояти. За цей час ми також звільнили 54 % окупованої території. Наш народ з нашими захисниками, з нашими солдатами, а також з нашими волонтерами показує світові приклад великої жертовності і любові до своєї Батьківщини та один до одного.
DOMRADIO. DE: Ви контактуєте з капеланами на місцях. Наскільки можлива і необхідна душпастирська опіка в умовах війни?
Владика Богдан: Найважливішим для нас було вистояти з людьми і бути поруч з ними. Це завдання Церкви, яка бачить себе матір’ю і хоче, щоб її так сприймали. А мати не може байдуже спостерігати, коли її дітей принижують у гідності або навіть вбивають. Тому для нас було дуже важливо бути з людьми. Ми дуже вдячні нашим душпастирям, які залишилися на своїх парафіях. Навіть якщо вони мали свої сім’ї, вони не покинули своїх вірних. І це також було знаком для людей, що Бог їх не покинув.
DOMRADIO. DE: Ось так релігія, ось так Церква може допомогти людям. У Росії, однак, релігія також використовується як засіб війни, як ідеологічний інструмент. Що ви про це думаєте?
Владика Богдан: Це трагедія для цієї Церкви, для цього суспільства, бо найгірші часи в історії Божого народу були тоді, коли не було пророка. Це були часи темряви, невизначеності, а також багаті на злочини та стражданння. Я думаю, що це трагедія для російського народу, що він більше не має морального авторитету, який міг би дати йому вказівки, орієнтири, як він може поводитися в сьогоднішніх часах.
Це велика компрометація християнства і Євангелія, коли глава Церкви виправдовує і навіть благословляє війну, вбивство дітей, знищення сусідньої країни. Я можу тільки шкодувати про таку ситуацію і молитися за причини таких ситуацій.
DOMRADIO. DE: І Православна Церква в цьому питанні непримиренно розділена?
Владика Богдан: На жаль, у Російській Православній Церкві небагато голосів, які мають мужність засудити цю війну. Уявіть собі, є понад 40 000 священиків, і лише 300 з них підняли свій голос проти війни. Це менше 1 %. Жоден з єпископів жодним словом не засудив війну. В Україні, на щастя, ситуація інша.
Від самого початку всі Церкви чітко висловилися проти агресії, а також всіляко намагалися бути поруч з народом, супроводжувати і допомагати стражденним людям. Православна Церква в Україні, яка пов’язана з Москвою, також переживає час кризи.
Це криза ідентичності, тому що члени цієї Церкви є тими, кого війна найбільше торкнулася і хто найбільше страждає від війни. І раптом вони не можуть зрозуміти, осмислити і прийняти те, що їхній попередній Патріарх став з Патріарха агресором.
DOMRADIO. DE: Яку роль може відігравати Католицька Церква в Німеччині? Вона може проявити солідарність. Що Німецька Католицька Церква також може зробити і досягти для України?
Владика Богдан: Католицька Церква в Німеччині протягом десятиліть робить багато для всіх християн в Україні. Варто лише згадати про організації допомоги, такі як Kirche in Not чи Renovabis, а також про численні гуманітарні ініціативи, які роками тривають між єпархіями в Німеччині та в Україні.
З початком війни, два роки тому, ця солідарність стала ще потужнішою. Коли перші бомби вибухнули по всій території України, хвиля солідарності та співчуття одночасно вибухнула і тут, у Німеччині. Нас зворушує цей вибух любові і ми безмежно вдячні Німецькій Церкві та народу за те, що люди тут відреагували на нашу трагедію з таким великим серцем.
Вони не тільки відкрили кордон Німеччини, але, що більш важливо, вони відкрили свої серця, а також, що дуже приємно, відкрили свої домівки для наших біженців і прийняли їх з такою добротою і любов’ю. Багато пожертв зараз також використовуються для численних проектів, і я захоплююся тим, що ця готовність допомагати продовжується. І це є для мене доказом того, що тут діє любов.
