Вимоги сучасного життя позбавлені простоти життя попередніх поколінь. Не дивно, що, незважаючи на технологічний прогрес, наш власний розум не завжди здатен мислити чітко — особливо, якщо врахувати нашу надмірну прив’язаність до своїх телефонів.
Проблема полягає в тому, що коли наші голови переповнені до краю, ми втрачаємо нитку розуму та логіки і заплутуємося ще більше. Саме тоді нам потрібно зробити крок назад, видихнути та пошукати ясності в іншому місці. На щастя для нас, християн, Святе Письмо може стати ідеальним рішенням у пошуку цієї ясності. Наведені нижче біблійні цитати допоможуть вам не лише підкоритися Богові, який проведе вас через крізь будь-яку плутанину, а й зосередити свій розум на покращенні ваших стосунків з Богом.
Саме тут ви знайдете ту максимальну ясність, яка вам справді потрібна, пише CREDO.
1.«Господь зміцнює кроки чоловіка, і його дороги йому до вподоби. Навіть як і впаде, він не буде лежати, бо Господь підтримує його руку» (Пс 37, 23-24).
2.«Кроки мої спрямуй за твоїм словом, не дай ніякій кривді запанувати надо мною» (Пс 119, 133).
3.«Так говорить Господь, твій Викупитель, Святий Ізраїля: Я Господь, Бог твій, який тебе на добро наставляє, який тебе веде по дорозі, що нею маєш ходити» (Іс 48, 17).
4.«Огляньте добре Його передмур’я, оббіжіть Його палаци, щоб розповісти прийдешньому поколінню, що то Господь — наш Бог по віки вічні. Він нас вестиме» (Пс 48, 14-15).
5.«Навчу тебе й вкажу тобі дорогу, якою маєш ходити; дам тобі пораду; на тобі — Моє око!» (Пс 32, 8).
6.«Серце людське обмірковує дорогу, та Господь управляє його кроком» (Прип 16, 9).
7.«Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам. Кожний бо, хто просить, одержує; хто шукає, знаходить; хто стукає, тому відчиняють» (Мт 7, 7-8).
8.«І вуха твої почують слова позад тебе: “Ось дорога, ідіть нею!” — коли ви зійдете праворуч а чи ліворуч» (Іс 30, 21).
9.«І не вподібнюйтеся до цього світу, але перемінюйтесь обновленням вашого розуму, щоб ви переконувалися, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале» (Рим 12, 2).
